27 травня

Тема: Генна та клітинна інженерія. Генетично-модифіковані організми

«Біологічний диктант» (Самостійна робота)

1. Наука, що вивчає методи створення нових сортів, порід тварин та штамів – це … (селекція)

2. Штам – це … (культура м/о)

3. Форми штучного добору - … (масова та індивідуальна)

4. Гібридизація буває … (міжвидова та внутрішньовидова)

5. Тип схрещування, який використовують для отримання чистих ліній - … (інбридинг)

6. Тип схрещування для якого властивий гетерозис … (аутбридинг)

7. Вчений, що визначив основні центри походження культурних рослин … (М. І. Вавилов)

8. Наука, що використовує біологічні об’єкти у виробництві - … (біотехнологія)

9. Об’єктами біотехнології можуть бути … (молекули, віруси, одноклітинні та багатоклітинні організми)

10. Біотехнологи використовують такі методи … (культивування біологічних об’єктів, вирощування клітин і тканин, генна і клітинна інженерія)

1. Генетична (генна) інженерія, її методи (Розповідь вчителя з елементами бесіди)

Генетична інженерія – сукупність прийомів, методів і технологій одержання рекомбінантних РНК і ДНК, виділення генів з організму, здійснення маніпуляцій з генами та введення їх до інших організмів.

Методи генної інженерії:

· Перенесення спадкової інформації за допомогою векторів або плазмід.

Клітина з геном іРНК ДНК видалення іРНК вбудування в ДНК плазміди.

Або

Розділення ДНК на фрагменти сполучення фрагментів з векторною ДНК переміщення в клітину від’єднання від вектора приєднання до ДНК хазяїна.

2. Значення генетичної інженерії (Розповідь вчителя з елементами бесіди):

ü Продукування гормонів (інсулін, соматотропін) та інтерферону;

ü Створення ГМО;

«ГМО: за і проти» (Повідомлення учнів)

3. Клітинна інженерія (Розповідь вчителя з елементами бесіди)

Клітинна інженерія – галузь біотехнології, у якій застосовують методи виділення клітин з організму, перенесення їх на штучні поживні середовища, де ці клітини продовжують жити й розмножуватися.

Напрям клітинної інженерії – клонування.

Клон – сукупність клітин або особину, яка утворилася від спільного пращура нестатевим шляхом.

Цікаво знати!

5 липня у 1996 році у Шотландії, на світ з'явилася перша клонована тварина у світі, ссавець. Преса дізналася про потужний прорив у генетиці лише через сім місяців після народження вівці.

Як виявилося, Доллі стала однією із численних спроб вчених клонувати живий організм. У процесі створення Доллі в 277 яйцеклітин було підселено ядра із нестатевих клітин, після чого було утворено 29 ембріонів, із яких вижила лише Доллі. Своєю появою вона завдячує технології пересадки ядер соматичних клітин. Тобто Доллі стала результатом пересадки ядра соматичної клітини в цитоплазму яйцеклітини. Вівця Доллі була генетичною копією вівці-донора клітини.

Клонована вівця прожила всього шість років, хоча середній вік цього виду тварин - 10-12 років. Доллі померла 14 лютого 2003 року від прогресуючого захворювання легень, яке було спричинено ретровірусом. Такі захворювання частіше за все проявляються лише у старих овець. За своє життя Доллі встигла народити шість ягнят та стати улюбленицею багатьох вчених і людей.

Уявіть собі два різних сорти (наприклад два плоди хурми: велику красиву сорту Шарон і звичайну).

– Чи відрізняються ці плоди між собою? (так)

– Якщо так, то скажіть, будь ласка, чим саме вони відрізняються? (розміром, формою, відтінком кольору забарвлення, можливо, смаком)

– Як ви вважаєте, а чому вони так відрізняються? ( скоріше за все вони належать до різних сортів)

– На вашу думку, чи існує вірогідність того, що один із цих сортів отриманий із застосуванням методів генної інженерії, тобто генетично модифікований для суттєвого поліпшення його якостей? (цілком можливо)

Продукт, виготовлений на основі сої

Сьогодні існує ряд сортів генетично модифікованої сої, яка широко використовується для виготовлення продуктів харчування, бо є відносно недорогою сировиною.

– Як часто ви звертаєте увагу на склад продуктів, які купуєте?

− Чи зустрічали ви знак „ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИЙ ПРОДУКТ”?

− Чи доводилося вам зустрічати на етикетці продукту попередження про те, що він виготовлений з використанням генетично модифікованих культур?

− Чи вважаєте ви, що як покупець, ви повинні бути попереджені про це?

– Що ж таке генетично модифіковані організми?

Генетично модифікований організм (ГМО) – це організм, генотип якого було змінено за допомогою методів генної інженерії. Генетичні зміни, як правило, здійснюються в наукових та сільськогосподарських цілях. Генетична модифікація відрізняється від природного та штучного мутагенезу саме направленою зміною генотипу. При цьому генетичний матеріал переносять з одного організму в інший, використовуючи технологію рекомбінантних ДНК . Якщо при цьому ДНК, яку переносять, походить з іншого виду, отримані організми називають трансгенними.

Основні етапи створення ГМО:

1. Отримання ізольованого гена.

2. Введення гена у ДНК-вектор.

3. Перенесення вектора з геном в організм, що модифікують (процес трансформації).

4. Експресія генів у трансформованій клітині.

5.Відбір (селекція) трансформованого біологічного матеріалу (клону) від нетрансформованого.

Отримати необхідний ген можна як з природного джерела (геному), так і з геномної бібліотеки. Він може бути отриманий і хімічним (за наявності відповідної послідовності нуклеотидів) чи ферментативним (використання механізму зворотньої транскрипції) шляхами. На сьогодні процес штучного (хімічного) синтезу генів є рутинною справою. Здійснюється такий процес за допомогою комп'ютеризованих пристроїв, що продукують різні послідовності ДНК довжиною 100—140 пар нуклеотидів (олігонуклеотиди).

Щоб вбудувати ген у вектор, використовують ферменти — рестриктази та лігази. За допомогою рестриктаз векторна ДНК розрізається в певних ділянках і вбудовується необхідний ген. Зшивається дана конструкція за допомогою лігази.

Техніка введення генів у бактерії була розроблена після того, як Фредерік Гріффіт відкрив явище бактеріальної трансформації. В основі цього явища лежить примітивний статевий процес, який у бактерій супроводжується обміном невеликими фрагментами нехромосомної ДНК, плазмідами. Плазмідні технології лягли в основу введення штучних генів в бактеріальні клітини. Для введення готового гена у спадковий апарат клітин рослин та тварин використовують процес трансфекції.

Якщо модифікації піддаються одноклітинні організми або культури клітин багатоклітинних, то на цьому етапі починається клонування, тобто відбір тих організмів та їхніх нащадків (клонів), які піддалися модифікації. Як реципієнти, в геном котрих вбудовують чужорідні гени, використовують ембріональні клітини ссавців, деяких рослин, дрозофіли, протопласти рослин, мікроспори, зародки рослин та ін. Перенесення потрібних генів у межах вектора можливо здійснити за допомогою декількох методів, таких як:

1. Мікроін'єкція. За допомогою мікроголки та маніпулятора в клітину, або безпосередньо в ядро, вводиться векторна ДНК. В основному метод використовують для модифікації дрозофіл та рослин.

2. Електропорація. Рослинні протопласти чи тваринні клітини оброблюють імпульсами електричного поля високої напруги, що збільшує проникненість мембрани на деякий час. За цей період чужорідна ДНК проникає крізь утворені пори.

3. Транспорт ДНК в складі ліпосоми. В даному випадку використовується властивість ліпосом зливатись з клітинною мембраною, або поглинатись клітиною, як у випадку ендоцитозу. В самій клітині відбувається руйнування ліпосоми та вивільнення привнесеної ДНК. Метод використовується як для трансформації тваринних клітин, так і рослинних (протопластів).

4. Бомбардування мікрочастинками (метод балістичної трансформації). Для цього використовують частинки золота чи вольфрама розміром 0,3 — 0,6 мкм. На їх поверхні закріплюється векторна ДНК. Готові частинки заряджають у «генну пушку» та здійснюють обстріл клітин під високим тиском, або під електричним розрядом. Даний метод широко використовують для трансформації однодольних чи хвойних рослин. Бомбардування використовують при генотерапії.

5. Використання бактерії Agrobacterium tumefaciens (використання природних форм переносу генів) чи здатність лентивірусів переносити гени в клітини тварин.

Це цікаво!

Свого часу імпортери помідорів мали проблеми з його перевезенням, адже овочі втрачали свій привабливий вигляд, особливо шкірка. Щоб виправити ситуацію генна інженерія запропонувала цікаве рішення — пересадити у ДНК помідорів ген... черепахи. Результатом такого “поєднання” став помідор, шкірка якого була твердіша і менше зазнавала пошкоджень. Це яскравий приклад того, для чого модифікують ті чи інші продукти — в першу чергу, щоб отримати економічний зиск. ГМО не варто плутати з селекцією. Прищепити гілку груші до яблуні чи вивести новий сорт слив — це не генна інженерія, а результат тривалої і кропіткої праці біологів.

Описание: img-art

Історія виникнення генетично модифікованих організмів

Історія ГМО починається в 1970-ті роки, коли формувалася нова галузь науки — генетична інженерія. Перші рекомбінантні бактерії було створено у 1973; це була вже існуюча бактерія E. coli, яка експресувала ген Сальмонели. Вчені з самого початку усвідомлювали, що потрібно враховувати можливі ризики та етичні проблеми, пов'язані з використанням нової технології. У лютому 1975 року понад 100 вчених зібралися у Каліфорнії на Асиломарській конференції, де був прийнятий мораторій на дослідження в області генної інженерії, поки не будуть оцінені можливі ризики її використання. Після накладання мораторію дослідження все одно продовжувалися, але в значно менших масштабах і з жорсткішим регулюванням. У 1975 році Герберт Бойєр заснував першу компанію, яка використовувала технологію рекомбінантних ДНК — Genentech, і у 1978 компанія оголосила про створення лінії E. coli, яка виробляє людський білок інсулін.

Всі випадки використання ГМО широко обговорювалися у пресі. У 1986 році полеміка розгорнулася навколо застосування створених за допомогою генної інженерії («ice-minus» бактерій). Вихідна бактерія живе на багатьох рослинах, роблячи їх чутливими до заморозків, оскільки білок, який вона виділяє, сприяє утворенню кристалів льоду на рослинах. За допомогою генної інженерії були отримані так звані «ice-minus» бактерії, у яких видалений ген, що кодує цей білок. Мета полягала у тому, щоб розбризкуючи суспензію цих бактерій на рослини, зробити їх стійкішими до заморозків. Розгорнулася широка полеміка щодо того, наскільки небезпечним є вивільнення ГМО в навколишнє середовище, проте зрештою дозвіл було отримано. Після цього випадку правила стали більш чіткими і зменшилися обмеження на використання ГМО, призначені для комерційного використання, в США у 80ті роки почали перевірятися такими державними структурами як NIH (Національний інститут здоров'я) та FDA (Управління по контролю за якістю харчових продуктів, медикаментів та косметичних препаратів) . Після того, як була доведена безпечність їх застосування, ці лінії організмів отримали допуск на ринок.

У 1987 році були вироблені перші польові випробування генетично модифікованих сільськогосподарських рослин. Як підсумок - помідор, стійкий до вірусних інфекцій. У 1992 р. в Китаї почали вирощувати тютюн, який «не боявся» шкідливих комах. Але початок масового виробництва модифікованих продуктів в 1994 р., коли в США з'явилися помідори сорту FlavrSavr, які не псувалися під час перевезення. Це помідори з відкладеним дозріванням, які зберігаються до півроку при температурі 14-16 градусів. Дозрівання відбувається при приміщенні його в кімнатну температуру. 1994-й вважається офіційним роком народження ГМ-продуктів. У 1995 році американська компанія-гігант Monsanto запустила на ринок ГМ-сою RoundupReady. У ДНК рослини був впроваджений чужорідний ген для підвищення здатності культури протистояти бур'янам . У результаті зараз існує картопля, який містить гени земляної бактерії, що вбиває колорадського жука, стійка до засух пшениця, в яку вживили ген скорпіона, помідори з генами морської камбали, соя та полуниця з генами бактерій.

Список рослин, які вирощують із застосуванням методів генної інженерії дуже великий. У нього входять: яблуня, слива, виноград, капуста, баклажани, огірок, пшениця, соя, рис, жито і безліч інших сільськогосподарських рослин

Широко застосовуватися комерційне культивування ГМО почало в середині 1990-х. З того часу їх використання зростає з кожним роком.

Вплив ГМО на організм людини

Слово вчителя

Проблема генно-модифікованих організмів не перестає тривожити розум, як учених, так і простихлюдей. Це пов'язано з тим, що їхній вплив на організм людини ще мало вивчено. Компанії, що виробляють генно-модифіковані продукти досить жорстко пропонують їх до реалізації, прагнучи виправдати свої дії турботою про все людство.

Адже, на думку виробників, такі продукти здатні врятувати все населення планети від неминучого голоду, який рано чи пізно настане.

Відкриття генно-модифікованих організмів (ГМО) - це ще один крок у справі перемоги людини над природою. Адже можливість створення нових організмів з таким набором генів, який ніколи раніше не зустрічався у природі, дозволяють вченим «виробляти» нові види тварин і рослин в лабораторних умовах, тобто взяти процес еволюції фактично під свій контроль.

Величезна кількість людей на планеті щодня вживають в їжу продукти, що містять ГМО. Але до цих пір немає чіткої відповіді на питання: чи так безпечні такі продукти? Який вплив ГМО на організм людини? Або може бути дійсно не варто турбуватися з цього приводу? Обговорення цих питань триває вже більше 10 років, але чітких відповідей і єдиної думки серед вчених усього світу так і не спостерігається.

Існують як прихильники, так і противники ГМО. І кожен пропонує свої аргументи на захист власної теорії.

Захисники трансгенних організмів замовчують вплив ГМО на людей і тварин, зате проголошують ці продукти як унікальне порятунок всього людства від голоду. Адже населення планети продовжує збільшуватися, а наявні ресурси вже не здатні покрити всі зростаючі потреби людей в їжі. Отже, необхідно в кілька разів збільшити обсяги виробництва продуктів харчування, зокрема сільськогосподарської продукції.

Прихильники ГМО наводять як приклад безсумнівні переваги даних організмів: висока врожайність, підвищена морозо - і посухостійкість таких культур, здатність протистояти багатьом хворобам і шкідникам.

У свою чергу фахівці-противники ГМО наводять дані досліджень, які підтверджують негативний вплив ГМО як на людину, так і в цілому на навколишнє середовище . У численних доповідях йдеться про те відчутному шкоду, якої завдають ГМ-продукти здоров'ю людини. Зокрема можливе виникнення алергічних реакцій, пригнічення імунної системи людини. Можуть бути виявлені різні розлади обміну речовин. Відомо, що в Швеції, де трансгенні продукти заборонені до реалізації, тільки 7% населення хворіє на алергію, тоді як в США, де така їжа в широкому доступі (і навіть не має спеціального маркування) частка алергіків - 70,5%. Значна різниця, чи не так?

На підставі численних спостережень було виявлено, що споживання ГМ-продуктів негативно відбивається і на дитячому організмі. Тому, починаючи вже з 2004 року, у ряді європейських країн повністю заборонено використання ГМО в продуктах, призначених для харчування дітей до 4-х років. Не відстає від Європи і Росія. Московська міська дума на своєму засіданні підтримала федеральний законопроект, що вимагає заборони на застосування ГМО у виробництві продуктів дитячого харчування.

У результаті тривалого споживання продуктів, що містять ГМО, може розвинутися стійкість патогенної мікрофлори людини до антибіотиків , що в свою чергу призведе до виникнення труднощів при лікуванні різних захворювань, аж до неможливості їх лікування. ГМ-продукти можуть викликати надалі різні мутації в організмі людини, а також призвести до онкологічних захворювань.

Світ поділено на два табори - захисників і противників впровадження ГМ-продуктів в масове виробництво. Але всі наслідки поширення ГМО не може передбачити ніхто . Тому дуже радує нинішня ситуація, коли вчені, звичайні споживачі, громадські організації ретельніше стежать за тим, які продукти харчування пропонують нам виробники. І особлива увага приділяється генетичної чистоті продуктів. Наприклад, в магазинах Європи для товарів, що містять ГМО, виділяють окремі полки, в пресі публікують списки компаній, що використовують у виробництві ГМ-інгредієнти. У нашій країні люди теж мають право знати, що вони споживають. Тому повільно, але вірно такі заходи вживаються і у нас.

Незважаючи на вищевказані факти, необхідно розуміти, що тривалих досліджень з визначення безпеки споживання генетично-модифікованих продуктів на організм людини не проводилися. Адже з моменту відкриття ГМО пройшло трохи більше 20-ти років. Цього терміну недостатньо, щоб сформулювати остаточні висновки. Тому не можна з точністю стверджувати про будь-який негативний вплив ГМО на організм людини. Так само як не можна і сказати про те, що такі продукти благотворно позначаються на нашому здоров'ї.

Хоч вплив ГМО і мало вивчений, але споживачі неодмінно повинні знати, містяться чи ні трансгени в їх улюблених кукурудзі, йогурті або тістечку. А купувати чи ні такий продукт, кожен вирішує для себе сам.

− Як ви вважаєте яка країна є лідером по вирощуванню ГМ-культур?

США є лідером у галузі вирощування ГМ рослин.

«Так – ні»

1. Генетично модифікований організм (ГМО) – це організм, генотип якого було змінено за допомогою методів генної інженерії.

2. Якщо при переносі генетичного матеріалу з одного організму в інший ДНК, яку переносять, походить з іншого виду, то отримані організми називають рекомбінантними.

3. Першим етапом створення ГМО є введення гена у ДНК-вектор.

4. Отримати необхідний ген можна як з природного джерела (геному), так і з геномної бібліотеки.

5. Техніка введення генів у бактерії була розроблена до того, як Фредерік Гріффіт відкрив явище бактеріальної трансформації.

6. Як реципієнти, в геном котрих вбудовують чужорідні гени, використовують ембріональні клітини ссавців, деяких рослин, дрозофіли, протопласти рослин, мікроспори, зародки рослин та ін.

7. Історія ГМО починається в 1920-ті роки, коли формувалася нова галузь науки — генетична інженерія.

8. Широко застосовуватися комерційне культивування ГМО почало в середині 1990-х.

9. Відкриття генно-модифікованих організмів (ГМО) - це ще один крок у справі перемоги природи над людиною.

10. США є лідером у галузі вирощування ГМ рослин.

Відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Так	Ні	Ні	Так	Ні	Так	Ні	Так	Ні	Так

20 травня

Біологія

Тема: Поняття про селекцію

1. Які рослини називають культурними?

2. Які рослини одними з перших ввели в культуру?

3. На які групи поділяють рослини залежно від мети вирощування?

4. Які основні центри походження культурних рослин?

5. Які тварини належать до сільськогосподарських?

6. Які причини одомашнення диких тварин?

7. Що таке приручення?

8. Що таке одомашнення?

«Установіть відповідність»

Установити відповідність між свійськими тваринами та їх предками

Собака свійський Дикий кабан

Кішка свійська Тарпан

Вівця Дикий бик – тур

Кінь Степова кішка

Велика рогата худоба Муфлон

Свиня свійська Вовк

Кури свійські Дика качка-крижень

Качка свійська Дикі банківські кури

Гуси свійські Сазан

Індичка свійська Дика американська індичка

Короп Гуска сіра

Селекція – наука про створення нових та поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів. Наукові основи селекції заклав Ч. Дарвін у праці "Походження видів" (1859), де висвітлив причини й характер мінливості організмів і показав роль добору у створенні нових форм. Важливим етапом подальшого розвитку селекції стало відкриття законів спадковості. Великий внесок у розвиток селекції зробив Μ. І. Вавилов, автор закону гомологічних рядів у спадковій мінливості й теорії про центри походження культурних рослин.

Для досягнення ефективних результатів селекціонер повинен бути добре обізнаний з особливостями розмноження, індивідуального розвитку та процесів життєдіяльності видів з якими він працює.

Селекція відіграє значну роль у вирішенні основного завдання сільського господарства – забезпеченні максимального обсягу виробництва високоякісних харчових продуктів за мінімальних вкладених коштів та витрат енергоносіїв.

Основними завданнями сучасної селекції є підвищення продуктивності сортів і порід, переведення їх на промислову основу, створення порід, сортів і штамів, пристосованих до умов сучасного сільського господарства, забезпечення найповнішого виробництва харчових продуктів за найменших витрат та ін.

Порода тварин – це сукупність особин у межах певного виду тварин, яка має генетично обумовлені стабільні характеристики (властивості та ознаки), що відрізняють її від інших сукупностей особин цього виду тварин, стійко передають їх потомкам та є результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини.

Сорт рослин – група культурних рослин, які в результаті селекції отримали певний набір характеристик (корисних або декоративних), які відрізняють цю групу рослин від інших рослин того ж виду. Кожен сорт рослин має унікальну назву та зберігає свої властивості при багаторазовому вирощуванні.

Штам мікроорганізмів – чиста культура певного виду мікроорганізмів, морфологічні і фізіологічні особливості якої добре вивчені.

Запам’ятайте: породи тварин, сорти рослин та штами мікроорганізмів це своєрідні штучні популяції створені людиною, тому без підтримки людини вони можуть вироджуватися – втрачати притаманні їм властивості.

1. Основні методи селекції

Основні методи селекції – штучний відбір та гібридизація.

Штучний добір – це вибір людиною найцінніших у господарському відношенні особин рослин і тварин даного виду, сорту або породи для отримання потомства з бажаними ознаками.

Розрізняють дві основні форми штучного відбору – масовий та індивідуальний.

Масовий відбір заснований на збереженні за фенотипом цілої групи особин з потрібними ознаками і вибракування всіх інших, що не відповідають сортовим або породним стандартам.

Індивідуальний відбір заснований на збереженні окремих особин організмів з урахуванням спадкової стійкості їх ознак.

Ефективність селекції залежить не лише від форми штучного добору, а й від правильного вибору батьківських пар плідників і застосування відповідної системи схрещування організмів – гібридизації.

Гібридизація — це схрещування (поєднання генетичного матеріалу) різнорідних організмів із метою одержання якісно нових, кращих нащадків (гібридів). Гібриди утворюються в результаті статевого процесу або поєднання нестатевих клітин.

Гібридизація може відбуватись у межах одного виду (внутрішньовидова) і між особинами різних видів (міжвидова або віддалена). Внутрішньовидове схрещування буває спорідненим і неспорідненим.

Споріднене схрещування, або інбридинг – це схрещування організмів, що мають безпосередніх спільних предків.

Неспоріднене схрещування, або аутбридинг – гібридизація організмів, які не мають тісних родинних зв’язків, тобто представників різних ліній, сортів чи порід одного виду.

Віддалена гібридизація – схрещування особин, які належать до різних видів і навіть родів із метою поєднання у гібридів цінних спадкових ознак представників різних видів.

Домашнє завдання

Підручник прочитати параграф 54,55

Виконайте тести для навчання. https://naurok.com.ua/test/start/482711. Результати висилати за бажанням.

Випереджуюче домашнє завдання: підготувати повідомлення на тему «Традиційна біотехнологія».

Добрий день!

19 травня

Хімія

Тема. Місце хімії серед наук про природу її значення для розуміння наукової картини світу.

До яких наук належить хімія?

Приклади та інформацію яких наук ми використовували частіше за все на наших уроках?

Місце хімії серед наук про природу

Природничі науки — це сукупність наук, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. Хімія — одна з природничих наук, предметом її вивчення є речовини та їх перетворення. До природничих наук також належать:

• астрономія — наука про Всесвіт;

• фізика — наука про склад і структуру матерії, а також про основні явища в неживій природі;

• біологія — наука про живу природу;

• науки про Землю (географія, геологія, геофізика) тощо.

Маючи спільні об’єкти дослідження, ці науки розвиваються в тісному взаємозв’язку і використовують схожі наукові методи досліджень: опис, спостереження, експеримент, створення теоретичних моделей.

Природа єдина, і хоча різні науки вивчають окремі питання, але мета в усіх одна — глибше пізнати її закони. Прикладів взаємодії наук у вивченні природи можна наводити багато. Важливо зрозуміти: дивлячись на світ очима астронома, фізика, хіміка, біолога чи географа, ми бачимо різні грані одного величного цілого — Природи.

Місце хімії серед наук про природу зумовлене предметом її вивчення й тісними зв’язками з іншими дисциплінами. Хімія вивчає склад, властивості речовин, їх взаємоперетворення. Хіміків також цікавлять явища, які супроводжують ці перетворення.

Хімія пов’язана з усіма природничими науками. Система наукових знань про природу і система методів кожної з наук перебувають у процесі взаємного доповнення та збагачення.

Хімія послуговується надбаннями фізики для дослідження структури речовини, використовує фізичні закони під час дослідження хімічних процесів. Вивчення хімічного зв’язку, окисно-відновних реакцій ґрунтується на знанні будови атома та його електронної оболонки. Поки фізики не з’ясували складну будову атома, періодичному закону бракувало теоретичного обґрунтування.

Здобутки хімії широко використовують:

• фізики, щоб дослідити проходження струму через метали; електричну провідність речовин та їх розчинів, роботу акумуляторів тощо; використовують періодичний закон для відкриття нових хімічних елементів

• біологи, вивчаючи хімічний склад та структури сполук, з яких сформовані живі організми; хімічні реакції, що відбуваються в клітинах; вплив на живі організми різних чинників: температури, радіаційного випромінювання, штучно створених речовин;

• екологи, вивчаючи властивості речовин для їх безпечного використання;

• геологи під час пошуку корисних копалин і виявлення їх складу вмісту цінних речовин у мінералах, визначення складу ґрунтів; астрономи для визначення елементного складу атмосфери планет і складу космічних об’єктів: комет, астероїдів, зірок тощо.

Чому хімія міцно пов’язана з фізикою, біологією?

З курсу хімії основної школи ви знаєте, що під час хімічних реакцій відбуваються різні фізичні явища: поглинається або виділяється тепло, змінюється агрегатний стан речовин.

Хімія і фізика вивчають ті ж самі об’єкти – атоми, молекули, кристали, гази, рідини.

Ще у XVIII ст. міцний зв’язок цих двох природничих наук помітив і використав у своїй роботі видатний російський учений М. В. Ломоносов. Він написав: «Хімія без знання фізики подібна до людини, яка все повинна шукати навпомацки. І ці дві науки так з’єднані між собою, що одна без іншої досконалою бути не може».

Біологічні процеси в клітинах, тканинах так само пов’язані зі складними хімічними перетвореннями. Адже обмін речовин зумовлений послідовними хімічними реакціями, що відбуваються в живому організмі. У кожній клітині нашого організму відбувається понад три тисячі хімічних реакцій.

Межі між різними природничими науками дедалі більше стираються. У міру накопичення наукових знань не лише зростає кількість наукових дисциплін, — відбувається їх зближення і взаємопроникнення. На перетинах наук виникають нові природничо-наукові дисципліни: хімічна фізика, біохімія, біофізика, біогеохімія, астробіологія… Наприклад, біохімія (біологічна хімія) вивчає хімічний склад і структуру сполук, які містяться в живих організмах. Геохімія вивчає поширеність і міграцію хімічних елементів на Землі. Біогеохімія — галузь геохімії, пов’язана з біологічними науками. Її основоположником був В. І. Вернадський, який 1918 року в Києві організував першу у світі біогеохімічну лабораторію.

Володимир Іванович Вернадський

(1863 - 1945) учений-природознавець, філософ, мислитель і громадський діяч, академік Російської академії наук, АН СРСР, один із засновників і перший президент Української академії наук, засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві, яка нині носить його ім’я. Заклав основи сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, геохімії, біогеохімії. Зробив вагомий внесок у кристалографію, біологію, палеонтологію, історію, космологію, філософію.

Біогеохімія вивчає хімічний склад живої речовини, вплив живої речовини на міграцію хімічних елементів, їх розподіл, розсіювання та концентрування в корі Землі.

Важливий спосіб пізнання природи — моделювання хімічних структур і процесів. Комп’ютерні технології істотно розширили можливості його використання в хімії.

У процесі збагачення хімічними знаннями виокремились окремі галузі:

Вагомий внесок зробили хіміки в розвиток високих технологій генної інженерії та нанохімії (розділ хімії, де об’єктами вивчення є тіла, розмір яких коливається в діапазоні 1–100 нм; фізичні та хімічні властивості цих тіл суттєво залежать від їх розміру).

Хімія як елемент загальнолюдської культури — це засіб формування світогляду. Хоча б елементарними хімічними знаннями повинна оволодіти кожна цивілізована людина. Без них неможлива екологічно грамотна поведінка в побуті, на виробництві.

Хімія — дуже цікава і перспективна наука. У ній далеко ще не все вивчено. Щороку хіміки дивують світ своїми науковими відкриттями.

Так, Нобелівську премію в галузі хімії 2016 р. отримали Ж.-П. Соваж, Д. Ф. Стоддарт і Б. Фері́нга «за проектування і синтез молекулярних машин».

Керована мікроскопічна молекулярна «машина» настільки потужна, що може пересувати об’єкти, у 10 000 разів більші за себе. Відкриття вчених у майбутньому може бути застосоване для розробки нових наноматеріалів, датчиків і мікрочипів.

Підсумки

1. Хімія — одна з природничих наук, що вивчає речовини та їх перетворення.

2. У своїх дослідженнях хіміки спираються на досягнення інших природничих наук.

3. Найважливіші природничі науки: біологія, фізика, астрономія, географія, геологія, геофізика, екологія, біохімія, геохімія, біогеохімія тощо. Представники цих наук постійно використовують знання хімії.

4. Мета всіх природничих наук одна — глибше пізнати закони природи.

5. У процесі еволюції хімії з’явилися окремі галузі хімічних знань: органічна хімія, неорганічна хімія, фізична хімія, колоїдна хімія тощо.

Домашнє завдання

Прочитати § 41

Тести для контролю https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3244975

(Необмежена кількість спроб)

Тема уроку. Роль хімії в житті суспільства

Майже вся практична діяльність людей пов’язана із застосуванням матерії як речовини, тому хімічне знання потрібне в усіх галузях науки й технології. можна також говорити й про хімічний аспект багатьох наук, особливо природничих.

Взаємини хімії та людського співтовариства завжди були непростими. В окремі періоди історії хімія була джерелом захоплення і сліпої віри. Свого часу «хімізація всього народного господарства», здавалося, була основним засобом прогресу. Потім настало сліпе заперечення й побоювання хімії. Так, на зміну широкому застосуванню хімічних добрив прийшов «нітратний» синдром. Образ алхіміка-мага, що приховує свої цілі й має неосяжну силу, дотепер витає над хімічною наукою і практикою. Отрути й порох, забруднення навколишнього середовища й розробка психотропних речовин і сьогодні міцно асоціюються в суспільній свідомості з хімією. Часом хемофобія свідомо розпалюється в кон’юнктурних цілях — коли потрібно розправитися з успішним конкурентом, який розвиває хімічну промисловість.

Насправді хімія є системо-утворювальним фактором сучасного суспільства. Існування людства наразі немислиме без хімії та різноманітних продуктів і матеріалів, які можна одержати лише з допомогою хімічних технологій. При цьому штучно створений людиною навколишній світ — техносфера — усе швидше насичується продуктами хімічного виробництва. їх грамотне використання вимагає високого рівня хімічних знань.

Без хімії неможливо зрозуміти такі науки, як біологія, геологія, екологія. Знання з хімії дуже необхідні в сільському господарстві для того, щоб уміло й розумно використовувати мінеральні добрива, отрутохімікати, антибіотики. Без хімічних знань не можна працювати в хімічній промисловості, будівництві, медицині, металургії.

Знання хімії необхідне не лише фахівцям, які працюють над створенням, дослідженням і застосуванням хімічних речовин. Навіть удома в побуті не обійтися без хімічних знань, які допомагають правильно й за призначенням використовувати різні речовини. Інакше можна поплатитися своїм здоров’ям і здоров’ям оточуючих. Багато препаратів побутової хімії вогненебезпечні, діють на різні життєво важливі органи, викликають алергійні захворювання.

Найважливішим завданням хімії стає здійснення контролю над хімічними процесами, що протікають у природі й техносфері, виробництві й перетворенні потрібних людині речовин і матеріалів.

1) Аж до початку ХХ ст. в більшості галузей виробництва домінували процеси, успадковані від ремісничого періоду. Хімія раніше за інші науки почала створювати виробництва, сам принцип яких ґрунтувався на науковому знанні. Одним з перших стало промислове виробництво анілінових барвників, розпочате в другій половині ХІХ ст. Методи синтезу цих речовин були винайдені хіміками-дослідниками й успішно впроваджені у виробництво. Поступово саме хімічна промисловість стала визначати темпи й напрям індустріалізації в найбільш розвинених країнах. Вона впливала навіть на політичну ситуацію у світі. Так, країни Антанти не змогли передбачити створення великотоннажного виробництва амоніаку й нітратної кислоти в Німеччині, що забезпечило їй достатню кількість вибухових речовин у роки Першої світової війни.

2) Розвиток промисловості мінеральних добрив і засобів захисту рослин різко підвищив продуктивність сільського господарства. це привело до міграції населення в міста й швидкий розвиток індустрії. Продукти, одержувані з технічних сільськогосподарських культур, — тканини, барвники, жири — поступово замінялися штучними речовинами й матеріалами. У такий спосіб відбулося значне збільшення ресурсів і сировини для легкої промисловості.

3) Стан і економічна ефективність машинобудування й будівництва все більше визначається розробкою й виробництвом синтетичних матеріалів. Промисловий синтез синтетичного каучуку привів до бурхливого розвитку автомобілебудування. Синтетичні полімери й нові види кераміки поступово стають найважливішими хімічними матеріалами, потіснивши метали та інші традиційні речовини.

4) Розвиток нових систем зв’язку, які кардинально змінюють вигляд людської цивілізації, визначається розвитком технології виробництва оптоелектронних матеріалів. Прогрес телебачення, інформатики й комп’ютеризації пов’язаний з розробкою хімічної бази мікроелектроніки й молекулярної електроніки. Науково-технічний прогрес сьогодні в цілому багато в чому залежить від асортименту й кількості продуктів, які виробляє хімічна промисловість.

5) Хімія чинить непрямий вплив і на духовний світ людини. Так, якість лакофарбових матеріалів впливає на сучасне образотворче мистецтво. Хімічні методи широко застосовуються для зберігання і реставрації пам’ятників культури.

6) Неможливо переоцінити роль хімії в розв’язанні однієї з найважливіших проблем, що постали сьогодні перед людством, — захисту навколишнього середовища. Тут завдання хімії полягає в розробці й удосконаленні методів виявлення і визначення забруднень, вивченні й моделюванні хімічних реакцій, що протікають у природі, створенні безвідходних і маловідходних виробництв, розробці способів знешкодження й утилізації промислових і побутових відходів.

Хімія з екологією тісно пов’язані, оскільки й самі живі організми, і середовище їх існування складаються з хімічних речовин. Наразі помітно посилився вплив людини на природне середовище. Виробнича діяльність досягла такого рівня, що стала значною мірою позначатися на стані навколишнього середовища.

Виникла реальна загроза для здоров’я не лише сучасного населення, але й майбутніх поколінь, а в разі найбільш несприятливого розвитку — для життя на Землі.

7) Однією з проблем, що мають глобальний характер, стало зростання вмісту карбон діоксиду в атмосфері у зв’язку з діяльністю людини. Найбільш істотна його частина утворюється в результаті спалювання палива для одержання різних видів енергії. Крім того, діяльність людини призвела до помітного винищення рослин, які засвоюють карбон діоксид у процесі фотосинтезу. Невелике зростання концентрації карбон діоксиду в атмосфері не становить небезпеки для життя людини, але спричиняє підвищення температури повітря через парниковий ефект. це може призвести до глобальних змін клімату.

8) Відходи підприємств і транспорту істотно порушують природні атмосферні процеси в індустріальних районах. Наслідком викидів оксидів Сульфуру й Нітрогену є утворення кислотних дощів, які випадають на поверхню Землі не лише на околицях промислових підприємств, але й у сусідніх з ними районах.

У великих містах і промислових центрах звичайним явищем стало утворення смогу, до складу якого входять дим, туман, пил і різні шкідливі для здоров’я газоподібні речовини.

Щоб запобігти погіршенню стану атмосфери, необхідно скорочувати газові й пилові викиди промислових підприємств та інших забруднювачів атмосфери або попередньо видаляти з них шкідливі речовини. Для цього використовуються різні хімічні процеси: нейтралізація, окиснення, відновлення. Зокрема, на шляху вихлопних газів автомобіля встановлюють каталітичні конвертори, що сприяють перетворенню шкідливих речовин на менш небезпечні продукти.

Безумовно, витрати на очищення вихлопних газів і димових викидів спричиняє подорожчання товарів і енергії, однак забруднення повітря також призводить до витрат, пов’язаних з руйнуванням конструкцій і погіршенням здоров’я людей. Тож за право дихати чистим повітрям людству доводиться платити чималу ціну.

9) Те саме стосується питної води. Запаси природних вод величезні, але для пиття придатна лише незначна частина наявної на Землі води. Без спеціальної обробки використовувати для пиття можна лише воду з глибинних джерел. У решті випадків для того, щоб використати природну воду як питну, її доводиться попередньо очищати. Для очищення води обов’язково використовують хімічні методи.

Щоб вижити, людині потрібно близько півтора літра води на добу. Однак кожен городянин щодоби витрачає на побутові потреби до 600 літрів води. У цілому на виробничі й побутові потреби використовується близько 10 % загального об’єму річкових вод. Натомість у природні водойми надходить величезна кількість побутових, промислових і сільськогосподарських стоків. Забруднення природних вод несе небезпеку для життя на Землі, тому не можна допускати скидання неочищених стічних вод. Технологія очищення стічних вод передбачає різні біохімічні й хімічні процеси.

10) На ранніх етапах історії людства діяльність людей майже не зачіпала глибин Землі. Але з початком бурхливого розвитку промисловості людина почала потребувати все більше й більше хімічних речовин, які видобуваються із земних надр. Видобування і переробка корисних копалин впливає на природу. У відкритих гірських виробках утворюється багато пилу, що забруднює околиці. Відкачування води з підземних виробок і кар’єрів призводить до утворення порожнеч. Багато які гірничо-переробні заводи скидають у річки недостатньо очищені стоки, що призводить до забруднення природних вод. У навколишнє середовище потрапляють шкідливі речовини з відвалів цих підприємств. чимало небезпечних речовин розсіюється під час транспортування руд і продуктів їх переробки.

Забруднення навколишнього середовища в результаті видобування й переробки корисних копалин можна зменшити, якщо використати більш досконалі технології, у тому числі хімічні способи збагачення й переробки природної сировини. Інший шлях розв’язання цієї проблеми — зменшення видобування корисних копалин за рахунок більш раціонального використання хімічних речовин і матеріалів.

11) Нашу планету нерідко порівнюють із космічним кораблем, на борту якого є певний запас різних матеріалів і продуктів. Але цього запасу може виявитися недостатньо для тривалої подорожі.

12) Деякі ресурси, наприклад, свіже повітря, родючий ґрунт, рослини й тварини, можуть відновлюватися порівняно швидко. Якщо не втручатися занадто активно в ці процеси, природа майже завжди зможе заповнити витрачені запаси. Потрібно лише стежити за тим, щоб ресурси витрачалися не швидше, ніж вони можуть утворюватися в результаті природних процесів.

На відміну від відновлюваних ресурсів, корисні копалини не можуть утворюватися так само швидко. Невідновлювані ресурси можуть бути остаточно витрачені. це означає не зникнення тих чи інших хімічних елементів, а розпилення їх по планеті й перетворення на такі хімічні форми, з яких економічно невигідно або навіть просто неможливо знову одержати корисні речовини й матеріали.

Деякі хімічні речовини й матеріали вже сьогодні намагаються замінити іншими, що мають аналогічні властивості, але взяті з відновлюваних ресурсів. Наприклад, замість нафтопродуктів як паливо пропонують використовувати продукти переробки деревини. Відпрацьовані матеріали можна не відправляти у відходи, а хімічно переробляти й використовувати вдруге. Економічно вигідним є, наприклад, виробництво дешевого паперу з макулатури, металів — з металобрухту. Багато відходів виробництва і споживання після хімічної переробки доцільно використовувати як вихідну сировину для інших галузей промисловості. Головною перспективою розвитку сучасної індустрії має стати створення безвідходних і маловідходних виробництв. Тільки так можна зменшити навантаження на навколишнє середовище і зберегти природні ресурси. Значну роль у розв’язанні цього питання має зіграти хімія.

Часто з хімією пов’язують глобальне забруднення навколишнього середовища, яке супроводжує майже всі промислові процеси, техногенні катастрофи та інші явища, небезпечні для природи й людини. Однак не слід забувати, що їх причиною найчастіше є відсутність необхідних хімічних знань. Хімічна безграмотність сучасної людини, можливо, є найнебезпечнішою, оскільки може призвести до непоправної шкоди не лише для неї самої, але й для оточуючих людей і навколишньої природи.

Зайве внесення мінеральних добрив на поля, що призводить до забруднення ґрунту й природних вод, відмова від використання очисних споруджень на промислових підприємствах, неправильне застосування лікарських препаратів і багато чого іншого було б неможливо за достатнього рівня хімічної культури.

13) Широке застосування хімічних матеріалів і препаратів у побуті підвищує вимоги до хімічної освіти кожної людини. Навіть домогосподарці корисно знати, що концентрований розчин оцтової кислоти може стати причиною опіку стравоходу. Нафталін діє на органи дихання, нервову систему, печінку й нирки, а синтетичні мийні засоби можуть подразнювати дихальні шляхи. Засоби відбілювання, чищення і дезінфекції спричиняють опіки шкіри, подразнення очей. це не означає, що потрібно відмовитися від використання хімії в побуті. Наразі це вже практично неможливо. Однак хімічні знання здатні вберегти будь-яку людину від небезпеки, яку можуть становити хімічні речовини.

В умовах ускладнення екологічної обстановки на Землі та створення й використання все нових хімічних сполук, у тому числі й небезпечних, відбувається переорієнтація пріоритетів хімічної освіти. На зміну знанням заради поліпшення умов життя — «оптимізації вигоди» — приходять знання заради гарантованого збереження життя — «мінімізація збитків».

14) Невідповідність суспільних інститутів і повсякденної свідомості індустріального суспільства рівню хімізації сучасного світу створило ланцюг протиріч, що стали глобальною проблемою і становлять якісно нову небезпеку. Відставання рівня хімічних знань і навичок від хімічної реальності техносфери та її впливу на біосферу може призвести до невиправних наслідків. Слабка хімічна підготовка політиків приводить до потенційної небезпеки прийняття ними неправильних рішень. За цих умов загальне оволодіння хімічною культурою стає умовою безпеки та сталого розвитку цивілізації.

Домашнє завдання: Прочитати параграф 40

Виконати вправу https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=661463

18 травня

Підсумкове оцінювання

Біологія

Перед виконанням підсумкового оцінювання перегляньте питання. Повторіть вивчений матеріал.

Термін виконання завдання до 20.00 18 травня.

Завдання налаштовані на виконання один раз.

Пишіть своє прізвище та ім’я так як ви записані в класному журналі.

Не поспішайте, читайте уважно завдання, не виходьте з системи поки не виконаєте завдання.

УСПІХІВ!!!!!!

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=149627

Біорізноманіття. Надорганізмові біологічні системи.

22 запитання

Найменшою систематичною одиницею є

вид

клас

царство

родина

Який вчений ввів у науку основні систематичні категорії?

К.Лінней

Л.Пастер

Ж.-Б.Ламарк

С.Г.Навашин

Оберіть всі захворювання, що спричинюються вірусами

Холера

чума

грип

сказСНІД

туберкульоз

гепатит

Яка таксономічна одиниця відсутня в класифікації тварин?

родина

порядок

клас

царство

Таксон "ссавці" - це

родина

ряд

клас

тип

Чи наявне ядро в клітинах бактерій? Якщо так, то скільки їх?

відсутнє

одне

два

кілька

Більші за розміром:

віруси.

бактерії.

Клітинні організми - це

пріони

віруси

віроїди

бактерії

Сукупність живих організмів, які мешкають у певному

середовищі існування й утворюють з ним одне ціле

Екосистема

Біосфера

Біоценоз

Агроценоз

Компонент екосистеми, що містить всі живі організми, які входять до її складу (тварини, рослини, бактерії тощо)

абіотичний

біотичний

антропічний

До наземних екосистем належать...

(оберіть кілька варіантів відповіді)

тундра

ліс

естуарії

степ

Автотрофні організми, які є першою ланкою ланцюгів живлення

варіанти відповідей

продуценти

консументи

редуценти

Косументом в ланцюгах живлення є:

пшениця

білий гриб

бактерії гниття

миша полівка

Температура, вологість, світло належать до...

абіотичних чинників

біотичних чинників

антропічних чинників

антропогенних чинників

Термін «біосфера» ввів у 1875 році

Чи є вірним твердження: "Біосфера не має самостійного простору, а охоплює атмосферу, гідросферу, літосферу".

Так

Ні

Визначте, чи рівномірно поширюються на земній кулі живі організми?

Так

Ні

Перші уявлення про біосферу як "зону життя":

В. І. Вернадський

Ж.Б. Ламарк

А. Левенгук

Ч. Дарвін

Ноосфе́ра

Повітряна оболонка землі

Жива оболонка Землі

Сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства.

Для збереження екосистеми виділяють:

фінанси;

природоохоронні території;

засоби збереження;

людей.

Біогеохімічний цикл - це:

система незамкнутих та незворотних кругообігів речовин у біотичних та абіотичних частинах Землі;

система незамкнутих кругообігів речовин у біотичних та абіотичних частинах Землі;

система замкнутих та зворотних кругообігів речовин у біотичних та абіотичних частинах Землі;

система незамкнутих та незворотних кругообігів речовин у біотичних частинах Землі;

Зазначте, як називаються усі можливі типи співіснування організмів різних видів в екосистемі:

паразитизм

мутуалізм

коменсалізм

симбіоз

13 травня
контрольна робота

12 травня 2020 р.

Хімія

Готуємося до контрольної роботи, яку будемо писати 13 травня.

06 травня

Біологія

Тема уроку: Біосфера як цілісна система. Захист та збереження біосфери.

1. Що ж таке біосфера? Так, це частина зовнішніх оболонок Землі, населена живими організмами.

2. Пригадайте, які розрізняють оболонки Землі? (Літосфера, гідросфера, атмосфера).

3. Чи існує зв’язок між різнорівневими за своєю організацією організмами в біосфері? Відповідь на це запитання Ви знайдете на сьогоднішньому уроці.

Останніми десятиліттями термін біосфера невтомно розробляють екологи, географи, кібернетики, соціологи, філософи. А це вчення висунув Володимир Іванович Вернацький ще у 1926 році. В наукових колах ця несподівана робота не викликала не дискусій, ні навіть інтересу. Минули десятиріччя і раптом - екологічний бум!

Публікації присвячені біосфері, ринули наростаючою лавиною і тисячі спеціалістів немов би разом усі прозрілі і почали відроджувати, самі того не підозрюючи, давні ідеї Вернадського.

В.І.Вернадський народився 12 березня 1863 року в родині професора-економіста. Через усе життя проніс Володимир Вернадський любов до України, її народу, культури. Він відіграв провідну роль в створенні Академії наук України, був її першим президентом, до кінця життя залишався її членом.

Значення вчення Вернадського полягає в тому, що він довів єдність живої і неживої речовини. І друге: людина стала частиною біосфери. Якщо в минулому панувало гасло «Ми не повинні чекати милостей від природи, взяти їх-наше завдання!», то у Вернадського підхід зовсім інший: ми маємо розумно ставитися, відчувати, що ми є часткою біосфери, що, змінюючи її, ми можемо спричинити світову катастрофу (ойкуменічний світогляд). Біосфера може функціонувати і без людини, але людина, знищивши біосферу, сама приречена на загибель. Ту частину біосфери, на яку особливо впливає діяльність людини, називають ноосферою (від грец. ноос-розум) – сферою розуму.

1. Однією з властивостей живої речовини є її постійний обмін з довкіллям. Унаслідок цього через організм проходить значна кількість хімічних елементів. Та частина міграції хімічних елементів, яка відбувається за участю живих організмів, називається біогенною, а поза ними-абіогенною.

Питання: Чим відрізняється хімічний склад живих істот і неживих об’єктів? (Склад хімічних елементів однаковий, співвідношення-різне).

Живим організмам для здійснення біохімічних процесів необхідні речовина та енергія, які вони дістають з навколишнього середовища, при цьому значно перетворюючи останнє. У результаті постійного і безперервного обміну з довкіллям, різні хімічні елементи надходять у живі істоти, можуть у них накопичуватись, виходячи з організму лише через певний час або зберігаючись у ньому протягом усього життя. Постійний коло обіг речовин і потік енергії забезпечує функціонування біосфери як цілісної системи.

Увесь коло обіг речовин, що здійснюється в масштабах біосфери, потік енергії, яка проходить через неї, зобов’язаний одному джерелу. Яка його назва? (Сонце).

В.І.Вернадський вважав, що променева енергія Сонця пронизує не тільки біосферу, але й усю земну кору, безперервно стимулюючи життя навіть кам’яної оболонки планети.

Охорона природи — система державних, громадських, адміністративно-господарських, техніко-виробничих, економічних і юридичних заходів, спрямованих на підтримання сприятливих для життя умов, раціональне використання, збереження і відтворення природних ресурсів Землі й навколоземного космічного простору в інтересах задоволення матеріальних і духовних потреб сучасних і майбутніх поколінь людей.

Біосфера — відкрита система, до якої постійно надходить сонячна енергія. Це грандіозна система всієї живої речовини й колообігу хімічних елементів на Землі. Вона тісно пов’язана з іншими оболонками Землі. Тому її слід розглядати як складну частину природи, де зміна одного компонента неминуче приводить до зміни інших і, як результат,— до зміни всього комплексу.

Людина і біосфера невіддільні. Біосфера забезпечує людину необхідними для життя речовинами та енергією. Людина, у свою чергу дбає про біосферу - виявляє турботу про її мешканців, охороняє середовище їх існування. Проте, здійснюючи різноманітну господарську діяльність, завдає біосфері значної шкоди. А оскільки атмосфера і гідросфера не мають державних кордонів, то живі організми потерпають від негативного впливу діяльності людини в усіх куточках планети. Тож нині питання охорони біосфери хвилює всіх людей на Землі.

Охорона біосфери — міжнародна справа

Учені світу працюють над тим, щоб поліпшити стан біосфери. Вони вивчають екосистеми в особливо забруднених місцевостях, виявляють вплив природних чинників і господарської діяльності людини на середовище життя організмів, визначають шляхи поліпшення умов існування живих істот. Міжнародне співробітництво з охорони біосфери виявляється у створенні таких організацій, як Грінпіс (перекладається як «Зелений світ»), Товариство охорони природи, Всесвітній фонд охорони природи та інші. Підписані та діють міжнародні угоди, що зобов'язують різні країни світу спільними зусиллями охороняти біосферу.

В усіх країнах створюють природоохоронні території, люди об'єднуються в групи, що опікуються долею мешканців біосфери, вивчають рідкісні і зникаючі види живих організмів, сприяють їхній охороні та збереженню.

Як наша держава дбає про охорону біосфери

В Україні охороною біосфери опікуються спеціальні організації та установи, видано укази про охорону повітря, води, ґрунту, створено Червону книгу - природоохоронний документ державного значення.

Для того щоб захистити живі організми від вимирання, перешкодити руйнуванню родючих земель, обмілінню річок від висихання, з метою дослідження та примноження видів рослин і тварин створено природоохороні території - заповідники, заказники, національні парки (пригадайте, що це таке).

У природних заповідниках вивчають рослини і тварин у звичних для них умовах існування. Заповідники ще називають «лабораторіями в природі», оскільки тут проводять численні дослідження. Вчені спостерігають за живими організмами, вивчають склад ґрунту та води у водоймах, стежать за змінами, що відбуваються з тілами живої та неживої природи. Ви вже знаєте, що на території заповідників заборонено будь-який вид господарської діяльності.

За роки незалежності України створено понад 10 заповідників. (Пригадайте, з якими з них ви вже ознайомилися, вивчаючи екосистеми.) Як приклад можна навести ще й інші, як-от: Поліський природний заповідник, що на Житомирщині, природний заповідник «Розточчя» на Львівщині, «Медобори» на Тернопільщині і Хмельниччині.

Для вивчення взаємозв'язків між людиною і біосферою створюють біосферні заповідники. Такими є Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський та інші. В межах біосферного заповідника виділяють кілька територій. На одній з них господарська діяльність повністю заборонена, на іншій дозволяють незначне використання природи, наприклад риболовлю, збирання грибів і ягід. Потім порівнюють їх із територією, на якій господарська діяльність ведеться повною мірою. Вивчивши зміни, що відбуваються на цих територіях, пропонують, як краще охороняти біосферу.

Мальовничими куточками природи є природні національні парки. їх створюють для збереження грибів, рослин і тварин разом із місцем їхнього перебування, а також для масового туризму та відпочинку людей. В Україні створено ще такі національні парки: Яворівський, «Синевир», «Святі гори».

У заказниках охороняють якусь певну ділянку екосистеми, наприклад лісовий схил чи ділянку зростання рідкісної або зникаючої рослини. Тут можна здійснювати господарську діяльність, що не загрожує природі. Заказники є в усіх областях України.

Типи природоохоронних територій	Характеристика
Заповідники	Території, на яких заборонені будь-які види господарської діяльності й туризм
Заказники	Території, на яких охороняються певні види тварин і рослин і допускається обмежена господарська діяльність
Національні парки	Території, на яких в обумовлених межах дозволяються організований туризм і екскурсії
Заповідно-мисливські угіддя	Території, на яких створені умови для розмноження промислових тварин і дозволяється полювання за особливими ліцензіями
Пам’ятки природи	Окремі природні об’єкти із заповідним режимом, що мають наукове, культурне, історичне або естетичне значення

https://naurok.com.ua/test/start/6215

Домашнє завдання: Опрацювати параграф 52-53

Завдання для поурочного контролю

відкривши посилання join.naurok.ua Код доступу 771158

Завдання виконати до 12 травня. Враховується перший результат.

05 травня

Хімія

Тема: Захист довкілля від стійких органічних забруднювачів.

1. ХІМІКАТИ

Економічний розвиток значною мірою залежить від прогресу у хімічній промисловості. За сто років люди навчились виробляти штучні хімічні сполуки (хімікати), якими послуговуються на полях, в промисловості та побуті. Хоча більшість цих хімікатів мають важливе значення для сучасного суспільства, вони є серйозною небезпекою для довкілля та здоров'я людей, адже токсичні речовини викликають отруєння усього організму людини або негативно впливають на окремі системи людського організму.

2. СТІЙКІ ОРГАНІЧНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ (СОЗ)

Стійкі органічні забруднювачі – це токсичні органічні речовини (хімікати або побічні продукти) стійкі до розкладання, переносяться на великі відстані від джерела та накопичуються в живих організмах. Біологи називають їх ксенобіотики – по-латинськи чужий (ксено) для довкілля (біоти). Сьогодні на нашій планеті не лишилося території, де б не були виявлені СОЗ.

Негативний вплив стійких забруднювачів:

• проявляють токсичну дію на живі організми, спричиняючи тяжкі захворювання;

• молекули містять атоми хлору, які можуть бути причиною утворення ще більш небезпечних сполук;

• надзвичайно стійкі до хімічного та біологічного розкладення, зберігаються в навколишньому середовищі протягом десятиліть; на них не діють речовини, якими нейтралізують інші забруднювачі, і природні відновні процеси;

• накопичуються в тканинах більшості живих організмів через ланцюг живлення (водорості – планктон – риби – людина, ґрунти – рослини – травоїдні тварини – людина)

• відкладаються в жирових тканинах людей і тварин;

• швидко переносяться повітрям, водою, мігруючими видами тварин по планеті;

• осідають на великій відстані від джерела їхнього викиду, нагромаджуючись у всіх екосистемах;

• потрапляючи в довкілля, порушують природні процеси колообігу речовин та енергії, руйнують озоновий шар атмосфери, ґрунти, підсилюють тепловий ефект тощо.

Приклади СОЗ: пестициди, діоксини, органічні розчинники, технічні речовини, фреони, аерозолі, побічні продукти спалювання та роботи транспорту, підприємств енергетики, хімічних виробництв тощо.

3. СТОКГОЛЬМСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО СОЗ.

Набула чинності 17 травня 2004 р, що стало початком реальних дій міжнародної спільноти для охорони здоров’я людини та довкілля від шкідливого впливу цих речовин. Україна однією з перших підписала цю міжнародну угоду.

Під час підписання Стокольмської конвенції в 2001 році до переліку було включено 12 сполук:

Пестициди	Дихлор-дифеніл-трихлоретен (ДДТ), альдрин, діельдрин, ендрин, хлордан, мірекс, токсафен, гептахлор
Технічні продукти (діалектрики, пластифікатори)	Гексахлорбензол (ГХБ), поліхлоровані біфеніли (ПХБ.)
Побічний продукт хлорування та спалювання органічних сполук	Поліхлордібензодіоксин (ПХДД) та поліхлордібензофуран (ПХДФ).

Визначення "брудна дюжина" є більш емоційним, ніж науковим, оскільки кількість таких сполук постійно змінюються.

У травні 2009 року (зміни вступили в силу 26.08.2010 р.) в Женеві було прийняте рішення про включення в Конвенцію 9-ти нових СОЗ: хлордекону, гексабромдифенілу, альфа-гексахлорциклогексану, бета-гексахлор-циклогексану, ліндану (гамма-гексахлорциклогексану), пентахлорбензолу, тетрабромдифенілового та пентабромдифенілового ефірів, гексабромдифенілового та пентабромдифенілового ефірів, перфтороктанового сульфонату, кислоти, солей і перфтороктанового сульфонілфториду.

На конференції сторін в 2011 році до переліку було включено ендосульфан (технічний та ізомери).

На сьогодні загальна кількість СОЗ, які є предметом дослідження Стокгольмської конвенції, складає як мінімум 36 сполук (8 пестицидів, 7 ПХДД, 10 ПХДФ і 11 ПХБ).

Кандидатами на включення в Конвенцію на даний час також є: гексабромциклододекан, хлорованні парафіни з коротким ланцюгом, гексахлорбутадієн, пентахлорфенол та хлоровані нафталіни.

Конвенція передбачає:

• заборону виробництва і використання, імпорту або експорту 12 найбільш небезпечних СОЗ, так званої «брудної дюжини»;

• обмеження виробництва і використання ДДТ (залишається засобом боротьби з малярією поки не винайдуть альтернативні запобіжні методи, завдання по захисту довкілля полягає у припиненні його застосування в сільському господарстві) та ПХБ;

• розробку національної стратегії щодо зменшення або ліквідації викидів СОЗ як продуктів ненавмисного утворення;

• сприяння впровадженню найкращих методів утилізації та знешкодження СОЗ, наявних у сховищах.

Додаткові документи:

• Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення.

• Конвенція про безпеку в застосуванні хімічних речовин на виробництві.

• Конвенція про боротьбу з небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами й агентами у виробничих умовах, та заходи профілактики.

4. ГРУПИ СТІЙКИХ ОРГАНІЧНИХ ЗАБРУДНЮВАЧІВ

1) ПЕСТИЦИДИ – (від лат. реstis - зараза і саейо – вбиваю) – узагальнена назва хімічних сполук, які використовують для боротьби зі шкідливими організмами (знищення бур’янів, гризунів, комах, для боротьби зі шкідливими кліщами, попелицями, із ґрунтовими паразитичними хробаками та для захисту рослин від грибкових захворювань), або більш вузьке поняття хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР).

За впливом на певні групи організмів розрізняють: гербіциди (знищують сміттєву рослинність), дефоліанти (пришвидшують опадання листя), інсектициди (знищують комах), акарициди (знищують кліщів), фунгіциди (знищують гриби), зооциди (знищують теплокровних тварин), родентициди (знищують гризунів), нематоциди (знищують круглих червів, або нематод).

2) ТЕХНІЧНІ ПРОДУКТИ.

промислові продукти, які використовуються у старих технічних приладах (електролітичні конденсатори, трансформатори). ПХБ утворюється при спалюванні сміття. ГХБ використовується у піротехнічних засобах, як фунгіцид або інсектицид

3) ДІОКСИНИ ТА ІНШІ.

спеціально не виробляються і на даний час ніде не використовуються, є універсальною отрутою, яка діє на клітинному рівні та вражає всі види тварин і більшість рослин. Утворюються при процесах хлорування та спалювання природного палива. Мікробіологічне розкладання сміття при підвищеній температурі також супроводжується виділенням зазначених речовин

5. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ.

Актуальність проблеми стійких органічних забруднювачів у нашій країні зумовлена такими чинниками:

• розвинене сільськогосподарське виробництво;

• висока питома вага енергетичних установок комунальної та промислової сфери, на яких спалюють ті чи інші види палива;

• металургійний сектор економіки (виробництво алюмінію та інших кольорових металів, чавуну, сталі);

• невідповідне поводження з накопиченими непридатними й забороненими пестицидами та реального їх знешкодження.

• процеси спалювання в побутовому секторі (спалювання відходів, у тому числі одночасне спалювання на сміттєспалювальних заводах великих міст);

• специфічні процеси хімічного виробництва, під час яких утворюються проміжні хімічні сполуки і побічні продукти;

• значна кількість застосовуваних технологій і виробництв є застарілими й потребують модернізації.

6. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ ВМІСТУ СОЗ.

• Обмеження викидів хлоровмісних сполук промисловими підприємствами.

• Упровадження природоохоронної діяльності та регулювання її.

• Раціональне господарювання у сфері профілактичних заходів.

• Очищення навколишнього середовища механічними методами (виокремлення грубих домі шків стійких забруднювачів за допомогою відстійників, сит, фільтрів), хімічними методами (до забруднювачів додають речовини, які знешкоджують їх) й біологічними методами (очищення стічних вод, ґрунтів аеробними бактеріями, які розкладають речовини-забруднювачі на вуглекислий газ і воду).

• Рециркуляція, утилізація відходів.

• Пряме, повторне чи альтернативне використання.

• Заміну сировинних матеріалів, які є стійкими органічними забруднювачами, на безпечніші.

• Максимальне зменшення цих речовин у продуктах харчування.

• Уникання використання елементного хлору або хімічних речовин, що утворюють елементний хлор тощо.

• Інвентаризація та безпечне знищення з дотриманням норм санітарно-епідеміологічного та природоохоронного законодавства заборонених речовин.

Захист довкілля від стійких органічних забруднювачів. Розв'язання задач (Пригадайте формули які вивчали у 7-8 класах)

Розв"яжіть задачі в зошитах.(обов"язково)

6 запитань

Запитання 1

Структурна формула одного з найпростіших фунгіцидів пентахлорофенолу — С₆Cl₅OH. Масова частка Хлору в цій речовині становить:

варіанти відповідей

60,6%

62,6%

60%

66,6%

Формула для розв»язання (повторення за 7 клас)

Запитання 2

Молярна маса дихлофосу становить 221 г/моль. У молекулі дихлофосу крім атомів Карбону і Гідрогену є два атоми Хлору. Масова частка Хлору в дихлофосі становить:

варіанти відповідей

35,12%

33,12%

32,13%

30%

Запитання 3

Хімічний склад одного з пестицидів можна описати формулою СnHnCln Молярна маса цієї речовини становить 291 г/моль. Формулуа цієї речовини:

варіанти відповідей

C₆H₆CL₆

C₆H₅Cl₆

C₅H₆Cl₅

C₆H₆Cl₅

Запитання 4

Маса 0,86 моль стійкого органічного забруднювача, молекулярна форму ла якого С₁₀Н₁₀Сl₈становить:

варіанти відповідей

356 г

35,6 г

40,6 г

406 г

Запитання 5

Хімічний склад стійкого органічного забруднювача можна описати формулою С_nН_nСl_n-2. Молярна маса речовини становить 414 г/моль. Формула цієї речовини:

варіанти відповідей

C₁₀H₁₁Cl₁₀

C₁₀H₁₀Cl₈_{дивися попередню задачу}

C₉H₁₀Cl₈

C₁₀H₉Cl₈

Запитання 6

До альтернативних методів застосування пестицидів у сільському господарстві належать:

варіанти відповідей

біологічні

механічні

хімічні

географічні

Домашнє завдання: опрацювати параграф 39. (ІІ).

Завдання для поурочного контролю

відкривши посилання join.naurok.ua Код доступу 974390

Виконавши завдання уроку (задачі), буде врахований перший результат тестування.

04 травня

Хімія

Тема. Значення природних і синтетичних органічних сполук

1)Чи є шкідливі органічні сполуки?

Найбільш небезпечними органічними забруднювачами довкілля є хлороорганічні речовини, адже вони:

• хімічно стійкі;

• здатні до біоакумуляції (прогресивного накопичування в організмах харчового ланцюга);

• переміщуються на великі відстані з повітрям, водними потоками, мігруючими тваринами;

• отруйні для усього живого.

Навіть дуже невеликі кількості стійких органічних забруднювачів (СОЗ) можуть спричинити значну шкоду і призвести до розвитку хвороб імунної та репродуктивної систем, онкологічних захворювань у людини, вроджених дефектів у новонароджених. Під впливом СОЗ відбулося значне зниження популяції морських ссавців: тюленів, дельфінів, морських корів.

Україна з перших років незалежності, керуючись основними ідеями і принципами, задекларованими Конференцією ООН з довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992), заявила про свій намір перейти до стійкого розвитку країни, за якого забезпечується збалансоване розв’язання багатьох природоохоронних проблем.

Держава визнає пріоритет міжнародного права та обов’язковість виконання міжнародних договорів, які, відповідно до Конституції України, стають частиною національного законодавства.

Міжнародні хімічні конвенції, підписані нашою державою:

• Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням (1989);

• Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі (1998);

• Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (СОЗ) (2001). Ці та інші документи є багатосторонніми природоохоронними угодами, які поділяють спільну мету захисту довкілля та здоров’я людей від небезпечних хімічних речовин і відходів.

Стокгольмська конвенція набрала чинності 17 травня 2004 р. Ця подія започаткувала консолідацію міжнародних зусиль, спрямованих на позбавлення світу від найбільш токсичних сполук. Конвенцією передбачено зменшити використання та в подальшому ліквідувати дванадцять особливо токсичних СОЗ.

Україна підготувала Національний план виконання Стокгольмської конвенції про СОЗ іще в 2006 р. і ратифікувала цю конвенцію у вересні 2007 р. Для виконання цього плану Україна має науково-технічний потенціал, але великою проблемою є відсутність сучасних технологій з утилізації відходів, насамперед непридатних пестицидів, яких в Україні накопичилось понад 15 тис. т.

У 2013 р. в Кумамото (Японія) була ухвалена Мінаматська конвенція про ртуть — глобальний договір для захисту довкілля та здоров’я людей від негативного впливу ртуті. Для набуття чинності необхідно, щоб Мінаматську конвенцію ратифікувало 50 країн. На сьогодні її підписали 128 країн та 12 — ратифікували. На жаль, Україна не змогла підписати цю міжнародну угоду до 10 жовтня 2014 р., і на сьогодні для нашої країни передбачена лише можливість приєднання до неї.

Як зменшити негативний вплив органічних речовин та інших забруднювачів на довкілля та організм людини?

1. У побуті:

• віддавати перевагу предметам ужитку багаторазового використання і паперовій упаковці, звести до мінімуму використання поліетиленових пакетів;

• сортувати харчові та тверді побутові відходи: скло, папір, текстиль, пластик, гуму, метал, електротехнічні відходи (вимагати від муніципалітетів організації сортування сміття);

• економно використовувати засоби для миття, прання, чищення, віддаючи перевагу найбільш екологічним. Пам’ятаймо: використання пральних і посудомийних машин значно економить воду та мийні засоби;

• застосовувати енергозберігальні технології.

Хімічна промисловість пропонує безліч найменувань продукції побутової хімії, з якими слід поводитися обережно. До кожного засобу побутової хімії має бути інструкція. Перш ніж купувати і, тим більше, застосовувати будь-який з них, цю інструкцію обов’язково слід прочитати і відповідно дотримувати її. Тару із самими речовинами слід зберігати в місцях, недоступних для дітей.

2. У сільському господарстві:

• застосовувати сучасні екологічні методи господарювання, зокрема рільництва;

• більше використовувати органічні добрива для підживлення рослин;

• відмовитись від пестицидів широкого спектру дії (передусім хлороорганічних) та дотримуватись загальних правил їх застосування — оптимізувати використання з урахуванням досягнень сучасної агрохімії, а також дбати про інші аспекти: умови транспортування і зберігання, утилізацію пустої тари;

• упроваджувати методи, альтернативні застосуванню пестицидів:

■ біологічні — залучення птахів (наприклад, фазан без шкоди для себе

може живитись колорадським жуком та його личинками), хижих комах (за допомогою сонечка, золотоочки людина бореться з попелицею, кліщами);

■ мікробіологічні — використання вірусних, бактерійних та інших мікробіологічних препаратів;

■ механічні — використання пасток (з феромонами) для членистоногих.

3. У промисловості:

• удосконалювати технології хімічного виробництва та утилізації відходів;

• удосконалювати технології знешкодження викидів, знезараження стічних вод;

• застосовувати енергозберігальні технології з використанням відновлю-вальних джерел енергії;

• впроваджувати новітні розробки в енергетику, транспорт, будівництво;

• будувати сучасні заводи з переробки сміття.

4. В інших галузях діяльності:

• створювати сприятливі умови для розвитку сучасних екологічних методів господарювання;

• у медицині ширше застосовувати нетрадиційні методи лікування.

Вправи та задачі

1. Структурна формула одного з найпростіших фунгіцидів пентахлорофенолу — С₆Cl₅OH. Обчисліть масову частку Хлору в цій речовині.

2. Обчисліть масу Хлору в 0,8 моль токсичної органічної речовини складу С₁₂Н₄Cl₆.

3. Молярна маса дихлофосу становить 221 г/моль. У молекулі дихлофосу крім атомів Карбону і Гідрогену є два атоми Хлору. Обчисліть масову частку Хлору в дихлофосі.

Дано: M(дихлофосу) = 221 г/моль	Розв’язання Відповідь: 32,13 %.
ω(Cl) - ?

4*. Хімічний склад одного з пестицидів можна описати формулою СnHnCln Молярна маса цієї речовини становить 291 г/моль. Визначте а) формулу цієї речовини; б) кількість атомів Хлору в 5 моль цього пестициду.

Дано: M(СnHnCln) = 291 г/моль n(СnHnCln) = 5 моль	Розв’язання M(СnHnCln) = 12n+1n+35,5n = 48,5n г/моль. За умовою задачі 48,5n = 291 С₆H₆Cl₆ N(С₆H₆Cl₆) = n·N_A = 5·6,02·10²³ = 30,1·10²³ (молекул) N(Cl) = N(С₆H₆Cl₆)·6 = 30,1·10²³·6 = 180,6·10²³ (атомів) Відповідь: С₆H₆Cl₆, 1,806·10²⁵ (атомів)
Формулу - ? N(Cl) - ?

5. Обчисліть масу одного із стійких органічних забруднювачів, у якій міститься 0,48 моль Карбону, якщо молекулярна формула речовини С₁₂Н₅Сl₅.

Дано: n(C) = 0,48 моль	Розв’язання Якщо 5,76 г - 44,1 % х г - 100 % Відповідь: 13 г.
m(С₁₂Н₅Сl₅) - ?

1.Обчисліть масу 0,86 моль стійкого органічного забруднювача, молекулярна формула якого С₁₀Н₁₀Сl₈.

Дано: n(С₁₀Н₁₀Сl₈) = 0,86 моль	Розв’язання M(С₁₀Н₁₀Сl₈)=12·10+10+35,5·8=414 г/моль m(С₁₀Н₁₀Сl₈) = n·M = 0,86·414 = 356 г Відповідь: 356 г.
m(С₁₀Н₁₀Сl₈) - ?

Для навчання

https://learningapps.org/3108543

https://naurok.com.ua/test/start/227929

Домашнє завдання.

Опрацювати § 39

Виконати тести для контролю домашнього завдання відкривши посилання
join.naurok.ua Код доступу 745312

04 травня

Біологія

Тема : Біотичні, абіотичні та антропогенні чинники середовища.

- Пригадайте, яку тему ми вивчили на попередньому уроці?

- Які існують типи взаємозв’язків в екосистемі?

- Які є види зв’язків між популяціями?

- Що таке ланцюг живлення?

- Що таке трофічна сітка?

- Сформулюйте правило екологічної піраміди.

· Давайте пригадаємо, що вивчає наука екологія?

· Пригадайте, які ви знаєте екологічні фактори?

На нашій планеті проживає понад 2,5 млн. видів живих істот. Всі вони живуть у різних природних умовах, в яких здатні задовільнити свої природні та фізіологічні потреби та почуваються комфортно.

Екологічні чинники — це будь-які умови середовища, які здатні прямо чи опосередковано впливати на живі організми та на характер їх взаємовідносин. Виділяють три основні групи чинників за характером походження:

Абіотичні — вплив неживої природи на організми та їхні угруповання. Абіотичні чинники поділяються на:

- кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, вогонь, опади);

- географічні (рельєф, нахил схилу, експозиція);

- геологічні.

Біотичні — взаємний вплив одних живих організмів на інші.

Антропогенні — вплив на живу природу життєдіяльності людини.

За характером дії екологічні чинники поділяють на:

1. Стабільні чинники — ті, дія яких не змінюється протягом тривалого часу.

2. Змінні чинники — ті, дія яких не є постійною складовою загального впливу середовища.

На життєдіяльності організму негативно позначається як недостатня, так і надмірна дія будь-якого чинника. Сила чинника, що сприяє життєдіяльності організму, називається зоною оптимуму. Межа витривалості організму лежить між верхньою та нижньою межами величини чинника, за якої організмам загрожує загибель. Зони пригніченого стану називають зонами песимуму.

Робота зі схемою

Для навчання

https://learningapps.org/10266589

https://naurok.com.ua/test/start/109579

Домашнє завдання: опрацювати параграф 50

Виконати тести для контролю домашнього завдання відкривши посилання
join.naurok.ua Код доступу 883043

29 квітня

Біологія

Тема: Екологія. Екосистема та її характеристики. Харчові зв’язки та потоки енергії в екосистемах.

Екологія порівняно із біологією є досить молодою наукою. Вперше цей термін запропонував німецький вчений Ернст Геккель у 1866 році для позначення взаємовідносин живих організмів із навколишнім середовищем. А у дослівному перекладі з грецької екологія означає наука про дім, помешкання.

Екосистема це сукупність живих організмів, які пристосувались до спільного проживання в певному середовищі, утворюючи з ним єдине ціле.

Прикладом екосистеми може бути як домашній акваріум, так і гірське озеро. Визначальним чинником в будь-якій екосистемі є енергія Сонця яку засвоюють автотрофні організми. Кожна екосистема має дві складові частини – абіотичну та біотичну. Абіотична частина (біотоп) екосистеми це кліматичні, рельєфні, грунтові, гідрологічні фактори. Біотична (біоценоз) – це живі організми та їх угрупування.

Екосистеми є відкритими системами, оскільки в них відбувається постійний потік енергії та речовин, а також вони здатні до саморегуляції.

Будь-яка екосистема має свою структуру, тобто сукупність компонентів, які виділяються за певними критеріями. Отже, просторова структура визначається розташуванням елементів екосистеми у просторі, тобто ярусність. Видова структура визначається видовою різноманітністю живих організмів. Екологічна структура визначається співвідношенням різних видів, які виконують певні функції. До цих груп належать продуценти, консументи та редуценти.

Екологія вивчає як вплив чинників довкілля на окремі організми, так і взаємозв'язки між живими істотами, утворення більш складних систем аж до рівня всієї біосфери. Методологічною основою сучасної екології є, по-перше, системний підхід, а по-друге, такі методи досліджень: польові (натурні) спостереження, прямий експеримент і моделювання (використання штучних моделей з основними властивостями реальних систем). Отже, сучасна екологія у своїх дослідженнях використовує широкий арсенал методів, як традиційних, так і нових. Серед них, наприклад, статистичний метод, який дає змогу отримувати, обробляти та аналізувати первинні статистичні матеріали. Балансовий метод дозволяє зіставляти наявність природних ресурсів з темпами використання. Порівняльний метод передбачає вивчення об'єктів шляхом порівняння з іншими об'єктами. В останні десятиріччя у вивченні екологічних проблем біосфери все більше значення надається аерокосмічним методам дослідження. Специфіка застосування космічних зйомок і отримання за їх допомогою нової інформації зумовлена їх оглядовістю, можливістю вивчення поверхні Землі на різних рівнях генералізації. Методи екологічної індикації дають можливість визначити стан і властивості екосистем за видовим складом та співвідношенням між собою певних (еталонних) груп видів. Для проведення постійних спостережень широко застосовують метод екологічного моніторингу. Моніторинг буває локальним, регіональним чи глобальним (відповідно, спостерігають за змінами у певній місцевості, регіоні або у біосфері в цілому). Особливо важливий моніторинг еталонних заповідних ділянок, оскільки дає змогу спостерігати за функціональними (продуктивність, кругообіг речовин та енергії) і структурними (видове різноманіття, чисельність видів тощо) змінами у певних екосистемах. Моніторинг здійснюють за допомогою автоматичних і дистанційних пристроїв, що дає можливість збирати інформацію на ділянках, на яких проводити безпосередні спостереження складно або зовсім неможливо. За допомогою методів математичного моделювання можна встановити взаємозв'язки організмів в екосистемах (харчові і нехарчові), залежність змін чисельності (продуктивності) популяцій від дії екологічних факторів та ін. Математичні моделі дають змогу прогнозувати можливі варіанти перебігу подій, виділяти окремі зв'язки, комбінувати їх.

1. Трофічні рівні та ланцюги живлення

Трофічний рівень – сукупність організмів з однаковим типом живлення.

І рівень – автотрофи (продуценти)

ІІ рівень – рослиноїдні організми (консументи І порядку)

або сапротрофи (редуценти)

ІІІ рівень – хижаки (консументи ІІ-ІV порядку)

Ланцюг живлення – види організмів, повязаних між собою харчовими відносинами, що створює певну послідовність у передавання речовин та енергії.

Розрізняють ланцюги живлення різних типів.

Тип ланцюга залежить від початкової ланки. Початковою ланкою в ланцюгах живлення можуть бути рослини, мертві рослини, рештки чи послід тварин. Наприклад:

- квітка - метелик – жаба – вуж - чапля;

- рослини – зайці – лисиці – вовки;

- рослини – гризуни – хижі птахи.

В цих випадках ланцюги починаються з рослин.

Другий тип ланцюгів живлення розпочинається від рослинних і тваринних решток, екскрементів тварин і йде до дрібних тварин і мікроорганізмів, які ними живляться.

Наприклад, ланцюг, що починається з посліду тварин з невикористаними запасами речовин:

- коров'ячий послід - личинки мух - комахоїдні птахи - хижаки.

Приклад ланцюга живлення, що починаються з рослинних решток:

- рослинний перегній - дощові черв'яки - кроти.

Переплітаючись між собою організми утворюють трофічну сітку, яка забезпечує стйкість екосистеми.

2. Правило екологічної піраміди (Самостійна робота з підручником, ст. 152, опрацювати рис. 280)

Задача

За правилом екологічної піраміди визначте, скільки рослинної речовини необхідно для того, щоб у наведеному біоценозі могли існувати три рослинноїдні птахи масою 1 кг.

Рослини (продуценти) Тварини (Консументи І порядку, що травоїдні) Тварини хижаки ( Консументи ІІ порядку)

Розв'язання:

Складаємо ланцюг живлення: рослини → птахи.

Маса одного птаха – 1 кг, отже йому необхідно 10 кг рослин.

Кількість птахів – 3, тому помножуємо кількість птахів на масу рослин

і визначаємо масу рослинної речовини, яка необхідна для того, щоб у

цьому біоценозі

змогли існувати три рослинноїдні птахи масою 1 кг:

3 ∙ 10 = 30 кг рослинної речовини.

Відповідь:необхідно 30 кг рослин.

Для навчання https://naurok.com.ua/test/start/7478

Домашнє завдання.

Вивчити параграф 48,49 Завдання для поурочного контролю

відкривши посилання join.naurok.ua Код доступу 352523

28 квітня

Хімія

Тема уроку: Нітрогеновмісні органічні сполуки

Органічні сполуки, до складу яких входить атом Нітрогену називають нітросполуками. До них належать: аміни, амінокислоти, білки.

Аміни – нітрогеновмісні органічні хімічні сполуки, похідні амоніаку (NH₃), в якому атоми гідрогену заміщені однією чи багатьма групами інших атомів – вуглеводневими радикалами.

Загальна формула насичених амінів: CnH2n+1 — NH2 або CnH2n+3N.

Простий представник цього класу — метиламін (CH3 — NH2 ).

Білки – це біополімери складної будови, макромолекули (протеїни) яких, складаються із залишків амінокислот, сполучених між собою амідним (пептидним) зв'язком.

За складом білки поділяють на:

— протеїни — прості білки, що складаються із залишків амінокислот;

— протеїди — складні білки, що складаються із залишків амінокислот та різних небілкових речовин.

Амінокислоти – органічні сполуки, в молекулі яких одночасно містяться карбоксильні і аміно групи. Амінокислоти є мономерними одиницями білків, у складі яких залишки амінокислот з'єднані пептидними зв'язками. Більшість білків побудовані із комбінації дев'ятнадцяти «первинних» амінокислот, тобто таких, що містять первинну аміногрупу, і однієї «вторинної» амінокислоти або імінокислоти (містить вторинну аміногрупу) проліну, що кодуються генетичним кодом. Їх називають стандартними або протеїногенними амінокислотами. Крім стандартних в живих організмах зустрічаються інші амінокислоти, які можуть входити до складу білків або виконувати інші функції.

Назви амінокислот походять від назв відповідних карбонових кислот із зазначенням положення аміногрупи. У сполуках, в яких присутні дві різні функціональні групи, їхнє взаємне розташування зазначають грецькими літерами. Так, залежно від того, до якого атома вуглецю приєднана аміногрупа, амінокислоти поділяють на а , b , y. тощо

Деякі найважливіші а-амінокислоти

Формула	Назва	Позначення
Н2N - СН2 - СООН	Гліцин	Gly (Глі)
СН3 - СН(NH2)- СООН	Аланін	Ala (Ала)
C6H5CH2 - CH (nh2 ) - COOH	Фенілаланін	Phe (Фен)
(CH3) CH - CH(NH2 ) - COOH	Валін	Val (Вал)
(CH3)2CH - CH2 - CH(NH2 ) - COOH	Лейцин	Leu(Лей)
HOCH2 - CH(NH2 ) - COOH	Серин	Ser (Сер)
H2N - CO - CH2 - CH(NH2) - COOH	Аспарагін	Asn (Асн)

Якщо в молекулі амінокислоти містяться дві аміногрупи, то в її назві використовується префікс діаміно-, три групи NH2 — триаміно- і т. д.

Наприклад:

Наявність двох або трьох карбоксильних груп позначається в назві суфіксом -діова або -тріова кислота:

Найпростіший представник класу амінокислот має формулу H2N - CH2 - COOH — аміноетанова (або амінооцтова) кислота — перший член гомологічного ряду одноосновних насичених амінокислот.

Фізичні властивості амінокилот. Білі кристалічні речовини, добре розчинні у воді, багато які з них мають солодкий смак.

Амінокислоти дуже поширені в природі. Це цеглинки, з яких побудовані всі рослинні й тваринні білки.

2. Хімічні властивості амінооцтової кислоти

Особливості хімічних властивостей зумовлені одночасною наявністю в молекулах двох функціональних груп: основної H2N- і кислотної COOH, тому амінокислоти за хімічними властивостями — амфотерні органічні сполуки.

Як основи амінокислоти взаємодіють із кислотами (реакція приєднання):

Важлива властивість амінокислот — здатність взаємодіяти одна з одною завдяки наявності двох функціональних груп.

Міжмолекулярна взаємодія а-амінокислот приводить до утворення пептидів. У результаті взаємодії двох а-амінокислот утворюється дипептид.

Міжмолекулярна реакція за участі трьох α-амінокислот приводить до утворення трипептиду і т. д.

Фрагменти молекул амінокислот, що утворюють пептидний ланцюг, називаються амінокислотними залишками, а зв’язок CO - NH — пептидним зв’язком.

Найважливіші природні полімери — білки — належать до поліпептидів, тобто являють собою продукт поліконденсації а-амінокислот.

3. Одержання амінокислот

• Гідроліз білків.

• Дія амоніаку на галогенозаміщені карбонові кислоти:

ClCH2 - COOH + 2H3N

H2N - CH2 - COOH + NH4Cl

Для НАВЧАННЯ https://naurok.com.ua/test/start/7570

Домашнє завдання Опрацювати параграф 38. № 475

Виконати тестові завдання для оцінювання

відкривши посилання join.naurok.ua Код доступу 109258

27 квітня

хімія

Тема. Крохмаль і целюлоза. Полімерна будова, властивості, застосування.

Ми вже познайомилися з моносахаридами і дисахаридами. Але крім них є ще і інші вуглеводи. Один із них обов’язково є у вас на кухні, іншим ми користуємося кожного дня вдома і в школі. Ось і зараз перед вами лежать вироби із цієї речовини. Як ви думаєте, про що піде мова на сьогоднішньому уроці? Сьогодні поговоримо про полісахариди. З’ясуємо їх будову, фізичні і хімічні властивості. Для цього вам доведеться застосувати свої знання з біології, природознавства, охорони здоров’я.

Пригадайте, як, де і з чого утворюється глюкоза в природі?

Рівняння реакції фотосинтезу.

6СО₂ + 6Н₂О ^{світло, хлорофіл} С₆Н₁₂О₆ + 6О₂

Утворена глюкоза перетворюється на крохмаль , целюлозу і накопичується в плодах, листках, стеблах рослин, в бульбах та коренеплодах. Процес перетворення глюкози на крохмаль і целюлозу можна виразити таким рівнянням:

n С₆Н₁₂О₆ ( C₆H₁₀O₅)_n + n Н₂О

глюкоза крохмаль, целюлоза

Реакція, під час якої із низькомолекулярних речовин утворюється високомолекулярна, а також відщеплюється побічний продукт (найчастіше вода), називається реакцією поліконденсації.

Порівняльна характеристика крохмалю і целюлози

вуглевод ознака	Крохмаль	Целюлоза (клітковина)
Формула	( C₆H₁₀O₅)_n природний полімер	( C₆H₁₀O₅)_n природний полімер
Поширення в природі	В бульбах картоплі (20%), в зернах пшениці і кукурудзи (70%), в зернах рису (80%)	В бавовнику (коробочки), льон , конопля (98%), у деревині (50%), в оболонках рослинних клітин.
Будова: 1.Ступінь полімеризації 2.Будова ланцюга 3.Мономер	n становить 1000 – 5000 Лінійна або розгалужена α - глюкоза	n становить 10000 – 40000 Лише лінійна β - глюкоза
Фізичні властивості	Білий аморфний порошок, нерозчинний у холодній воді, у гарячій воді утворює клейстер.	Тверда біла волокниста речовина, не розчиняється у воді та органічних розчинниках.
Хімічні властивості	1. Гідроліз: (C₆H₁₀O₅)_n+n Н₂О→ n С₆Н₁₂О₆ крохмаль глюкоза 2. Повне окиснення (C₆H₁₀O₅)_n+6nО₂→6nСО₂+5nН₂О 3. Якісна реакція: Крохмаль + I₂ → синє забарвлення	1. Гідроліз: (C₆H₁₀O₅)_n+n Н₂О→ n С₆Н₁₂О₆ целлюлоза глюкоза 2. Повне окиснення (C₆H₁₀O₅)_n+ 6nО₂→6nСО₂ + 5nН₂О
Біологічна роль	Поживна речовина для рослин, тварин, людини.	Не засвоюється в організмі людини; «будівельний матеріал» для рослин.
Застосування	(заповнюється на наступному уроці або вдома)

Поширення крохмалю і целюлози в природі

Хліб, картопля, каші, макаронні вироби, пиріжки, тістечка, киселі, майонез, кетчуп – усі ці страви містять крохмаль.

Фізичні властивості крохмалю і целюлози

Лабораторний дослід № 12 Відношення крохмалю до води

У пробірку насипте трохи крохмалю та долийте холодну воду. Суміш перемішайте. Чи розчиняється крохмаль у холодній воді?

Закип’ятіть воду і пробірці, вилийте у гарячу воду суміш крохмалю з водою. Що спостерігаєте? Зробіть висновки про відношення крохмалю до води.

Хімічні властивості крохмалю і целюлози

Гідроліз

Реакція взаємодії крохмалю і целюлози з водою – гідроліз, протікає при нагріванні в кислому середовищі або під дією ферментів:

(C₆H₁₀O₅)_n+n Н₂О→ n С₆Н₁₂О₆

Крохмаль гідролізується східчасто:

Крохмаль → декстрини → мальтоза → глюкоза

(C₆H₁₀O₅)_n (C₆H₁₀O₅)_m C₁₂H₂₂ O₁₁ С₆Н₁₂О₆

Чому мерзла картопля має солодкуватий смак? При 1 - 2ºС в бульбах пришвидшується гідроліз крохмалю.

Чому при тривалому пережовуванні хліба в роті з’являється солодкуватий смак? Відбувається гідроліз крохмалю під дією ферментів слини.

При крохмаленні білизни, під час жарення картоплі та випікання борошняних виробів утворюються декстрини.

Повне окиснення

(C₆H₁₀O₅)_n+6nО₂→6nСО₂+5nН₂О + Q

Реакція супроводжується виділенням значної кількості теплоти.

Якісна реакція на крохмаль

Лабораторний дослід №13 взаємодія крохмалю з йодом

У пробірку з крохмальним клейстером додайте краплю спиртового розчину йоду. Що спостерігаєте? Утворення речовини синього кольору свідчить про наявність крохмалю. Пропоную вам провести домашній експеримент: визначте, чи містить крохмаль бульба картоплі, свіжий хліб та інші продукти, що є вдома.

Цифровий диктант.

Із переліку тверджень вибрати ті, що стосуються вуглеводу вашого варіанту. Для відповіді необхідно записати номер варіанта , а потім цифри, під якими записано твердження в диктанті.

Варіант 1. Целюлоза. Варіант 2.Крохмаль.

1. Вуглевод класу моносахаридів.

2. Вуглевод класу дисахаридів.

3. Вуглевод класу полісахаридів.

4. Кристалічна безбарвна речовина, солодка на смак.

5. Білий аморфний порошок,не розчинний у воді.

6. Як чиста речовина відома у вигляді вати і фільтрувального паперу.

7. У великих кількостях міститься у картоплі, рисі, пшениці.

8. Утворює оболонки рослинних клітин.

9. Взаємодіє з йодом, утворюючи речовину синього кольору.

10. Вступає в реакцію гідролізу.

11. Молекули мають і лінійну і розгалужену структуру.

12. Молекули мають лише лінійну структуру.

13. Має більший ступінь полімеризації.

Відповідь: 1. Целюлоза – 3,6, 8,10,12,13.

2.Крохмаль – 3, 5, 7, 9, 10, 11.

Домашнє завдання: Параграф 37 № 461

Виконати тестові завдання для оцінювання

відкривши посилання join.naurok.ua Код доступу 822097

відкривши посилання join.naurok.ua 315372

УВАГА!!!! Тестові завдання для контролю домашнього завдання виконується з певними налаштуваннями:

Виконати слід до наступного уроку.

Зайшовши на посилання, вести код доступу та своє ім’я та прізвище.

Змога виконати тест ЛИШЕ ОДИН РАЗ.

Робити скриншот не потрібно. Я результати буду бачити відразу на своїй сторінці.

27 квітня

Біологія

ТЕМА: огляд основних еукаріотичних таксонів

Тварини й рослини — своєрідний барометр. Якщо раптово

виявляється, що тварини й рослини зникають, то це попередження:

з екосистемою щось негаразд. Тому охорона тварин і рослин, за своєю суттю — охорона нас самих… Необхідно захищати їх,

бо якщо підуть вони, підемо й ми.

(Дж. Даррелл)

Вчені стверджують, що протягом найближчих 20–30 років через техногенні зміни в навколишньому середовищі світ може втратити більш як 1 млн видів рослин і тварин. Швидкість вимирання видів сьогодні в 1000 разів перевищує природну. Близько 10 % видів рослин зони помірного клімату та 11 % видів птахів світу опинилися під загрозою зникнення. Така сама доля в найближчому майбутньому чекає на 130 тис. видів тропічної зони. Адже добре відомо, що одна з умов ефективного існування, виживання, пристосування до змін будь-якої екосистеми — наявність певної кількості видів живих організмів у ній, які еволюційно добре пристосувалися до існування й активно функціонують, взаємодіючи один з одним у процесах обміну речовиною, енергією, інформацією. Інакше кажучи, біологічна різноманітність — це запорука стійкості, витривалості як окремих екосистем, так і біосфери в цілому. Екологічні взаємодії різних видів живих істот із довкіллям формують екосистеми, від стану яких залежить життя людей. Зменшення біорізноманітності — це серйозна втрата біосфери, одна з головних екологічних проблем сьогодення.

Еукаріоти – одно- та багатоклітинні організми, які в своїх клітинах мають ядро та мембранні органели. До одноклітинних еукаріотів належать одноклітинні твариноподібні, одноклітинні водорості, одноклітинні грибоподібні організми, яких можна об’єднати в групу Протисти. Багатоклітинними еукаріотами є рослини, гриби і тварини.

У процесі еволюції предки еукаріотів виникли завдяки симбіогенезу бактеріальних клітин й формуванню двомембранних органел. Через те геном еукаріотичних клітин може бути ядерним, пластидним і мітохондріальним.

Різноманітність рослин, грибів і тварин.

1. Особливості основних груп еукаріотів. Порівняння царств Гриби, Рослини, Тварини

Порівняльні ознаки	Царство Гриби	Царство Рослини	Царство Тварини
Клітинна стінка	З хітину	З целюлози	-
Наявність пластид	-	+	-
Кількість геномів	2	3	2
Запасаючий полісахарид	Глікоген	Крохмаль	Глікоген
Тип живлення	Гетеротрофність, осмотичне живлення	Фотоавтотрофний	Гетеротрофність
Спосіб життя	Прикріплений	Прикріплений	Активний

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: повторити матеріал теми параграф 47

Виконати завдання для навчання матеріалу

https://learningapps.org/9742920

https://learningapps.org/7582410

Завдання для поурочного контролю

відкривши посилання join.naurok.ua

Новий код доступу
322077 Еукаріоти :гриби,рослини ,тварини
(Неля і Діана зробили)

730147 Огляд основних еукаріотичних таксонів.(НЕЛЯ і Діана зробили)
22 квітня

Біологія

Тема: Неклітинні форми життя – віруси. Прокаріоти.

З вивченого раніше ми знаємо, що живі організми – це комплекси із складних органічних сполук. Їхнє тіло складається із однієї або багатьох клітин, що функціонально взаємодіють і утворюють єдине ціле. Але в процесі еволюції з’явились структури, що складаються з нуклеїнової кислоти і білкової молекули. Вони можуть перебувати поза клітиною, не виявляючи жодних властивостей живого. Потрапляючи в клітину, ці структури використовують її органели і молекули для здійснення процесу власного розмноження. Нові частини, опинившись у навколишньому середовищі, знову не виявляють жодних властивостей живого. Такими організмами є віруси. Вони становлять окреме царство живої природи – царство Віра – Vira, що означає – отрута.

Віруси — (від латинського virus — отрута) це неклітинні форми життя, автономні генетичні структури, що здатні проникати у певні живі клітини й розмножуватися тільки всередині їх.

Вірусологія — наука, що вивчає будову, хімічний склад, життєві форми й роль вірусів у природі та житті людини.

На даний час в організмі людини відомо близько 500 вірусів, а царство об’єднує більше трьох тисяч видів, які поділяються на 3 основні групи:

	Віруси
Тварин	Рослин	Бактеріофаги(бактерій)

Уперше описав віруси ботанік Д.Й.Івановський у 1892р. Вчений вивчив що збудник тютюнової мозаїки проходить крізь фільтр, який затримує бактерії, а екстракт цієї рослини зберігає здатність викликати захворювання у здорових рослин.

У 1898р. голландець Бейєринк ввів термін «вірус», хоча про нього говорив ще Луї Пастер.

Німецький бактеріолог Ф.Леффлер у 1897р. виявив збудника ящура ВРХ.

Американець В.Рід у 1901р. виявив вірус жовтої пропасниці у людини.

Француз Луї Пастер у 1885 р. перевірив на людині дію вакцини проти сказу.

Характеристика вірусів

Займають проміжне місце між живою і неживою природою. Життєвий цикл проявляється у двох формах: позактинна — не проявляє жодних ознак життєдіяльності, внутрішнє клітинних — відбувається процес розмноження

1. Внутрішньоклітинні організми

2. Відсутність клітинної оболонки, обміну речовин

3. Наявність тільки одного типу нуклеїнових кислот. ДНК або РНК

4. Геном представлено лінійними або кільцевими формами

5. Малий об’єм генетичної інформації

6. Не ростуть

7. Здатні до кристалізації

Будова вірусів:

Прості: молекула ДНК чи РНК, оточена тільки білковою оболонкою _ капсидом. Форма: паличкоподібна, нитка, кулька. (тютюнова мозаїка, мозаїка яблуні.)

Складні: має ще одну оболонку – суперкапсид, якаДНК-вмісні:-однониткова: фаг Х174

Модель вірусу тютюнової мозаїки: 1 — капсомер (білкова молекула); 2 — РНК.

ДНК-вмісні:-однониткова: фаг

ДНК двониткова: віруси оспи, герпесу

РНК- вмісні(однониткова): вірус тютюнової мозаїки, грипу; (двониткова): релвіруси

Механізм проникнення вірусів в організм:

У вірусу серцевина з ДНК або РНК та одна або дві білкові оболонки.

І стадія – Поверхневі антигени як цвяхи усівають зовнішню оболонку. Спочатку вірус своїми «цвяхами» (поверхневими білками) приклеюється до рецепторів поверхні клітини – господаря. Частина або весь вірус проникає в клітину, поступово втрачаючи свою оболонку.

ІІ стадія – НК вірусу копіюються з власних матриць і матеріалу клітин – господаря (хімічних елементів). Після реплікації НК утворюються нові віруси.

ІІІ стадія – вірус виходить з клітини шляхом «вибуху» після збільшення клітини та її загибелі. Але не всі віруси руйнують клітини, наприклад герпес – утворює міхурці. Вірус поширюється далі і інфікує нові клітини.

Стаді	виникнення	вірусної хвороби
І – приклеювання	ІІ – копіювання	ІІІ – вихід з клітини

Висока специфічність вірусів стосовно клітин хазяїв: часто віруси уражують лише певний тип клітин якогось виду організмів.

Так, вірус поліомієліту уражує лише нервові клітини людини, а вірус тютюнової мозаїки — клітини листків тютюну.

Життєвий цикл вірусів:

І фаза: віріон поза клітинами живих організмів, здатні кристалізуватися.

Поза клітиною-хазяїном віруси існують у формі віріонів. Їх розмір дуже малий — від 20 до 400 нанометрів. Віріон — це нуклеїнова кислота, упакованав спеціальну білкову оболонку — капсид. Якщо віріони вірусу мають тільки білкову оболонку, то такий вірус відносять до простих вірусів. На відміну від них група складних вірусів має ще одну оболонку — суперкапсид, яка формується із фрагмента мембрани клітини-хазяїна. У цю мембрану вбудовуються білки та глікопротеїди самого вірусу. Кількість білків, з яких складається капсид, невелика. Їх характерною властивістю є здатність до самозбирання. Морфологічні форми капсидів також не дуже різноманітні. У більшості випадків вони мають форму палички, нитки, кульки або правильного багатогранника. Проте, трапляються

віруси, які мають і більш складну форму.Невеликий розмір і простота будови вірусів пов’язана з невеликою кількістю генів у їхньому геномі. Деякі віруси кодують лише один білок (віруси-сателіти,

які можуть розмножуватися лише з допомогою інших вірусів), багато вірусівкодує 5–10 білків, а деякі, найбільші, віруси можуть кодувати до 200 білків.

ІІ фаза: усередині живих клітин.

Проникають через механічні пошкодження клітинної стінки, а у тварин можуть маскуватися під якусь хімічну макромолекулу і клітина сама їх поглинає шляхом ендоцитозу. Бактеріофаг просто проколює мембрану і впорскує всередину НК, як медичний шприц.

Після відкриття вірусів Д.Івановським, вчених тривалий час вони не привертали до уваги із-за труднощів у вивченні. Але успіхи молекулярної біології привели до того, що таємниці вірусів було відкрито.

Гіпотези походження вірусів:

1. Гіпотеза регресивної еволюції – віруси виникли з клітин, які втратили більшість органел.
2. Гіпотеза паралельної еволюції – віруси виникли в прадавні часи незалежно від клітин, використовуючи їхні можливості для перетворення енергії та синтезу білків.
3. Гіпотеза «скажених генів», висунута Джеймсом Уотсоном, твердить про те, що віруси як ділянки спадкового матеріалу клітин набули здатність існувати самостійно.
На сьогоднішній день не отримано переконливих доказів на підтримку чи спростування жодної гіпотези.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити відповідний параграф у підручнику № 46

Виконати тести для поурочного контролю https://naurok.com.ua/test/start/47745

https://naurok.com.ua/test/start/284518

Завдання для навчання https://learningapps.org/3313722

21 квітня

Хімія

Тема. Вуглеводи. Глюкоза й сахароза. Будова, властивості, застосування.

Кожний організм до того часу, поки він росте, збільшує запас своєї живої маси. Для цього йому необхідно будівельні матеріали, які він здатний пристосувати до своїх цілей, включити в обмін речовин. Крім того організму потрібно пальне – джерело енергії. Порівнюючи живий організм із хімічним заводом, ми могли б сказати, що харчування – це споживання і переробка будівельних і пальних матеріалів. Жири – як джерело енергії ми вже з вами на попередніх заняттях вивчили.

Органічні речовини, про які сказав К.А.Тімірязєв, належать до однієї групи сполук, назва якій вуглеводи і які будуть об’єктами вивчення на даному занятті.

1) Цікаві факти:

· Щорічно зелені рослини зв’язують і перетворюють в органічні сполуки 170 мільярдів тонн Карбону – по 3 тонни на 1гектар поверхні землі.

· Листя соняшника, площею 1м² за годину поглинає СО₂ із 3м³ повітря, тобто 900см³ СО₂. Із нього утворюється 1г виноградного цукру.

1. Який переважаючий тип живлення у рослин, в чому його суть.(Автотрофний. З неорганічний речовин рослини в процесі фотосинтезу утворюють органічні речовини)

2. Пригадайте з анатомії, джерелом чого в організмі людини є вуглеводи? (джерелом карбону, з якого синтезуються білки, ліпіди і нуклеїнові кислоти.)

3. Назвати біологічні функції вуглеводів в організмі людини. (Енергетична – з1г вуглеводів – 17,2 кдж/г, резервна – глікоген, захисна, структурна одиниця РНК і ДНК, участь у зсіданні крові).

4. В представників царства Рослин чи царства Тварин в організмах міститься більша кількість вуглеводів?( У тварин мало, а у рослин майже 70% від загальної кількості органічних речовин)

5. Що таке гідроліз речовин? (Розпад молекули під дією води).

1. Вуглеводи. Будова, фізичні властивості.

Вуглеводи — найважливіші природні сполуки, що характеризуються біологічною активністю, відіграють важливу роль у житті рослин, тварин, людини.

Свою назву одержали через початкові уявлення про склад вуглеводів як сполук Карбону з водою: С_Х(Н₂О) . Назву у свій час запропонував російський хімік Шмідт Карл Генріхович (1822 – 1894). Ця назва збереглася дотепер, хоча доведено складну будову вуглеводів. Перші дослідження про склад вуглеводів – вміст атомів Карбону, Гідрогену та Оксигену встановив шведський вчений Беорцеліус Йєнс Якоб.(1779 – 1848) і першим записав емпіричну формулу сахарози.

У рослинах міститься до 70 % вуглеводів, в організмі тварин і людини — до 20 %. їжа людини на 70 % складається з вуглеводів.

2. Класифікація вуглеводів

3. Глюкоза

Найпростіший представник вуглеводів — глюкоза, має молекулярну формулу С₆Н₁₂О₆

Як показали дослідження, у розчині глюкози є молекули лінійної й циклічної будови. Глюкоза – добре розчинна речовина.

Наявність функціональної групи -СОН дозволяє зарахувати глюкозу до класу альдегідів. Реакція срібного дзеркала. Висновок: Глюкоза є альдегідом.

Глюкоза, завдяки наявності альдегідної групи окиснюється амоніаковим розчином аргентум оксиду (реакція «срібного дзеркала») (якісні реакції):

НОСН₂ -(СНОН)₄ -СНО+ Аg₂О ® НОСН₂ -(СНОН)₄ -СООН+2Аg

Глюконова кислота

За своєю будовою глюкоза — складна багатофункціональна сполука, що містить п'ять гідроксильних груп і одну альдегідну групу

(-СОН): СН₂ОН – СНОН - СНОН - СНОН - СНОН - С ОН

Лабораторний дослід

Приготуємо купрум(П) гідроксид, додамо до одержаного осаду розчин глюкози. Що спостерігаємо? Про що свідчать розчинення і яскраво-синє забарвлення розчину? (Глюкоза — багатоатомний спирт)

Тепер, дотримуючись правил нагрівання, підігріємо пробірку. Що спостерігаємо? Зміна забарвлення пов'язана з відновними властивостями альдегідної групи.

Купрум(ІІ) оксид яскраво-оранжевого кольору. Цю реакцію використовують як якісну реакцію на глюкозу.

C₆H₁₂O6 + 2Cu(OH)₂ = НОСН₂ -(СНОН)₄ -СООН +Cu ₂O + 2Н₂О

Глюконова кислота

Висновок : В молекулі глюкози є карбоксогрупа. Отже, глюкоза є альдегідоспирт.

Глюкоза — цінна поживна речовина. У результаті її окиснення в тканинах вивільняється енергія, необхідна для нормальної життєдіяльності організмів. Реакцію окиснення можна описати сумарним рівнянням:

С ₆Н₁₂O₆ + 6О₂ ® 6СО₂ + 6Н₂О

Наводимо приклади застосування глюкози.

Важливе значення для життєдіяльності людини й тварин мають реакції бродіння глюкози.

Спиртове бродіння: С ₆Н₁₂O₆ ® 2С₂H ₅OH + 2СО₂

Молочнокисле бродіння: С ₆Н₁₂O₆ ®2СНз - СН(ОН) – СООН

Ізомери глюкози – фруктоза і галактоза, їх коротка характеристика

5. Сахароза

Сахароза — представник дисахаридів, має молекулярну формулу С₁₂Н₂₂О₁₁і являє собою сполучення двох молекул: глюкози та фруктози.

Її важлива властивість — здатність до гідролізу з утворенням глюкози й фруктози: С₁₂Н₂₂О₁₁+Н₂О ® С₆Н₁₂О₆+С₁₂Н₁₂О₆

6. Фізичні властивості глюкози й сахарози. Білі кристалічні речовини, добре розчинні у воді, мають низькі температури плавлення.

1. Завдяки якій функціональній групі глюкозу використовують для виготовлення ялинкових прикрас? (Альдегідної – реакція срібного дзеркала).

2. Чим є глюкоза, виходячи із наявних в її молекулі функціональних груп? (Альдегідоспирт – є гідроксогрупи і карбонільна група)

3. Які речовини утворюються в результаті гідролізу сахарози? ( Глюкоза і фруктоза).

4. Яка є якісна реакція на крохмаль? (Йодокрохмальна проба).

5. Яка речовина утворюється в результаті повного гідролізу крохмалю? (Глюкоза)

Практичні завдання:

Дослідження продуктів харчування «Крохмаль, ми тебе шукаємо»

№1 – в локшині – наявність крохмалю; (йодокрохмальна проба)

№2 – у ковбасі - ) крохмаль

№3 – в яблуці – крохмаль(перевірка на стиглість, крохмаль - у недостиглих яблуках, а у стиглих- сахароза)

№4 – в білому хлібі – крохмаль, (йодокрохмальна проба)

№5 в банані крохмаль

Висновок: дія йоду є якісною реакцією на наявність крохмалю в речовині.

У складі натурального меду міститься близько 75% глюкози й фруктози, 1-1,5% сахарози і 18% води, а також ферменти, вітаміни, органічні кислоти, мінеральні солі, дубильні й ароматичні речовини.

Фальшивий мед може містить цукор, патоку, крейду, борошно, крохмаль і навіть тирсу.

Як в домашніх умовах можна це з׳ясувати?

§ Чай з медом. Додайте мед до чаю: він має зробити розчин мутним. Мед з додаванням цукрового сиропу розчиниться повністю.

§ Хліб з медом. Якщо у справжній мед занурити шматочок хлібa і залишити його на декілька хвилин, то хліб затвердіє. Якщо хліб розмок або взагалі розповзся то перед вами цукровий сироп.

§ Щоб виявити домішки борошна або крохмалю, що можуть бути додані до меду, необхідно додати до розведеної у воді проби меду кілька крапель спиртової настойки йоду. Якщо суміш посиніє, крохмаль присутній.

§ Домішки крейди. В пробу меду додайте декількох крапель оцтової кислоти. Якщо суміш «скипає» через виділення вуглекислого газу, значить, має місце домішка крейди.

§ Домішки барвників. У пробірку з розчином меду додають 1-2 мл нашатирного спирту. Поява забарвлення свідчить про наявність органічних барвників, що додають у несправжній мед.

§ Домішки патоки. При наявності крохмальної патоки досліджуваний розчин забарвлюється в білий колір, у ньому випадає бурий осад.

§ Вміст сахарози. На холоді або при довгому зберіганні він зацукровується рівномірно, утворюючи дрібні кристалики глюкози. Якщо в банці меду з'явилися великі кристали, це вказує на наявність сахарози.

Домашнє завдання.

А) Прочитати текст параграфа підручника №36. Виконати тести (відповідь присилаємо зразком 1-а, 2-б)

Тестові завдання.

1. До простих вуглеводів не відноситься:

а) глюкоза; б) крохмаль; в) фруктоза; г) дезоксирибоза.

2. Вкажіть вуглеводи, які не розчиняються у воді:

а) дисахариди; б) полісахариди; в) моносахариди;

3. Вкажіть формулу глюкози: а)С₆Н₁₂О₅; б)С₆Н₁₂О₆; в)С₁₂Н₂₂О₁₁; г)С₆Н₁₀О₅

4. Який із запропонованих термінів застосуємо до глюкози?

а) вуглевод, дисахарид; б) вуглевод, полісахарид; в) моносахарид, гексоза, кетоза; г) моносахарид, гексоза, альдоза; д) моносахарид, пентоза, кетоза.

5Яка речовина є ізомером глюкози:

а) фруктоза; б) мальтоза; в) лактоза; г) галактоза

6. Вкажіть, які властивості глюкоза виявляє при взаємодії з купрум(ІІ) гідроксидом:

а) одноатомних спиртів; б) карбонових кислот;

в) багатоатомних спиртів; г) жирів

7. Фруктозу інакше називають:

а) молочним цукром; б) фруктовим цукром; в) інвертний цукром;

г) тростинним цукром

8 Вкажіть формулу крохмалю:

а)С₆Н₁₂О₆; б)С₁₂Н₂₂О₁₁; в)(С₆Н₁₀О₅)n; г)С₅Н₁₀О₅

9. Вкажіть ознаку реакції взаємодії крохмалю з йодом:

а) поява запаху; б) утворення червоного осаду;

в) знебарвлення розчину; г) утворення синього забарвлення

10. Укажіть вуглевод, який є найважливішою складовою клітинної стінки рослинних клітин:

а) цукри; б) крохмаль; в) целюлоза; г) вуглекислий газ; д) вода.

15 квітня

Біологія

ТЕМА: Основи еволюційної філогенії і систематики

· Що таке систематика?

· Як називаються окремі систематичні категорії?

· Які таксони ви знаєте?

· Що таке вид?

· Чи є відмінності у систематиці рослин і тварин?

· На які групи поділяють царства Рослини і Тварини?

· За якими принципами класифікують живі організми?

· Хто з вчених запровадив подвійні назви організмів (бінарну номенклатуру)?

1. Загальна кількість видів рослин і тварин невідома. (Так.)

2. Місця існування більшості видів — вологі тропічні ліси. (Так.)

3. Учені дали назви приблизно 10 млн видів. (Ні. Учені дали назви менш як 1,4 млн видів. Більшість «непізнаних» видів живуть у тропіках.)

4. На Землі набагато більше видів, ніж це необхідно. (Ні.)

5. Більшість видів не дає прямої користі людям. (Ні. Ми не знаємо всіх задумів природи. Буває, вдається застосувати плісняву або непомітну рослину для лікування важких хвороб.)

6. В одних місцях існує більше видів, ніж в інших. (Так.)

7. Біологічне різноманіття включає генетичне різноманіття, різноманіття видів та екосистем. (Так.)

8. Створення заповідників та зоопарків — найкращий спосіб збереження біологічного різноманіття. (Ні. Заповідники та зоопарки допомагають зберігати багато видів. Але для радикального розв’язання проблеми необхідно позбутися основних причин втрати біологічного різноманіття.)

9. Двома основними причинами втрати біологічного різноманіття є збільшення кількості населення в деяких країнах та зростання споживання природних ресурсів. (Так.)

10. Щойно біологічному виду починає загрожувати небезпека, він приречений до вимирання. (Ні. Види можна врятувати.)

Біорізноманіття – різноманіття організмів, видів та їхніх угруповань.

Біорізноманіття існує скрізь, – як у воді, так і на суходолі. Воно включає в себе всі організми: від мікроскопічних бактерій до рослин і тварин зі складною будовою.

Поняття ввів Едвард Вілсон в 1988р.

Наука, що займається вивченням закономірностей та еволюції біорізноманіття – диверсикологія.

Типи різноманіття:

· генетичне (різноманітність генів усіх організмів);

· видове (вивчає систематика );

· екосистемне (різноманітність біотопів і біоценозів у різних ділянках Землі).

Основними чинниками, що загрожують різноманіттю, є:

· скорочення ареалів через діяльність людини;

· надмірна експлуатація біоресурсів (н-д, рибальство знищило до 80% рибної біомаси);

· забруднене середовище (черепахи і пластик);

· вторгнення чужорідних видів (азійський короп у водоймах Європи).

Значення біорізноманіття:

· стійкість та розвиток біосфери;

· забезпечення колообігу речовин;

· регуляція клімату;

· забезпечення людини ресурсами: їжею, сировиною, ліками.

Систематика.

Біологічна систематика – біологічна наука, що займається класифікацією організмів.

Основні систематичні категорії ввів шведський учений Карл Лінней (XVIII ст.). Він також запровадив бінарну номенклатуру. Її сутність полягає в подвійному найменуванні латинською мовою. Перше слово позначає родову назву, друге – видову:

Homosapiens – людина

Drosophilamelanogaster – дрозофіла

Violarostata – фіалка

Фундаментальною основою сучасної систематики є ідея про єдність походження живих організмів й еволюцію органічного світу, що призвела до існуючого різноманіття живих організмів. Керуючись цими ідеями, сучасна систематика будує природну систему на основі філогенетичного споріднення (спільності походження, близькості і дальності спорідненості між різними видами) аналізованих форм. Ступінь родинних відносин між порівнюваними видами базується на їх морфологічному, анатомічному, біохімічному, генетичному критеріях.

Для систематизації величезної кількості живих істот у біології використовуються систематичні категорії, або таксони. Вони складають свою ієрархію підпорядкування, де таксони більш низького рангу входять до складу таксонів більш високого рангу. В даний час використовуються наступні основні таксони:

У разі необхідності застосовуються численні додаткові таксони – підтип, надклас, підряд.

3. Філогенія.

Філогенія – наука, що вивчає історичний процес розвитку органічного світу (філогенез). Для дослідження філогенезу сучасна біологія широко використовує новітні технології. Особливо ефективними є методи з галузі молекулярної біології та генетики й мікроскопічних досліджень. Також широко використовують математичне моделювання й побудову філогенетичних дерев.

Філогенетичне дерево – схема, яка відображає еволюційні зв’язки між різними таксонами, генами або іншими об'єктами, що мають загального предка.

Користуючись ментальною картою, учні складають запитання до теми, задають їх класу.

Запитання для самостійного опрацювання:

1. Які таксономічні одиниці є найбільшими, а які – найдрібнішими? Чому їх укрупнення та, відповідно, подрібнення неможливе?

2. Як наявність горизонтального переносу генів ускладнює побудову філогенетичного дерева?

3. Чи можна отримати результати, корисні для боротьби з вірусом грипу, аналізуючи його філогенетичне дерево?

Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника, ментальної карти.

Завдання для контролю https://naurok.com.ua/test/start/49153

14 квітня
Хімія
Тема. Жири. Склад жирів, фізичні властивості. Природні й гідрогенізовані жири. Біологічна роль жирів.

1. Які сполуки називаються карбоновими кислотами?

2. Які карбонові кислоти відносяться до вищих?

3. Як називаються сполуки, що утворюються при взаємодії карбонових кислот із спиртами?

4. Яка загальна формула карбонових кислот?

5. Формула гліцерину. С₃Н₅(ОН)₃

6. Формула стеаринової кислоти. С₁₇Н₃₅СОО5

7. Формула олеїнової кислоти. С₁₇Н₃₃СООН

8. Яка з цих кислот насичена?

9. Яка реакція називається реакцією етерифікації?

10. Яка реакція називається реакцією гідролізу?

Перевірка домашнього завдання

Вправа «Так. Ні.»

1. Функціональна група карбонових кислот – СОН. -

2. Молекула гліцерину містить три гідроксильні групи. +

3. Карбонові кислоти , молекули яких містять 10 або більше атомів Карбону, називають вищими.+

4. Олеїнова кислота – ненасичена сполука, бо має в молекулі один подвійний звязок С=С.+

5. Традиційний процес миловаріння полягає в нагріванні жирів або олій з лугом.+

6. Солі лужних елементів і карбонових кислдот із кількістю атомів Карбону в аніонах від 5 – до 10 називають милами.-

7. Недоліки мила: луг у водному розчині мила повільно розїдає тканину, руйнує деякі барвники. +

8. Солі Натрію і вищих карбонових кислот –це тверді речовини, а солі Калію – рідкі.+

9. АніонС₁₇Н₃₅СОО^- складається із двох частин – полярної (С₁₇Н₃₅-) і неполярної(- СОО^-).-

10. У шлунково- кишковому тракті тваринних організмів відбувається гідроліз спожитих жирів.+

11. При додаванні до концентрованого розчину солей вищих карбонових кислот насиченого розчину кухонної солі розчинність цих солей зменшується –цей процес називають висолюванням.+

Пригадайте з курсу біології – які органічні речовини входять до складу всіх живих організмів? (білки, вуглеводи , жири)

Сьогодні ми поговоримо про жири. Що таке жири? До якого класу органічних речовин їх можна віднести? Наша мета – з’ясувати склад, будову та властивості жирів. Застосуємо ваші знання з біології для того, щоб визначити роль жирів в природі та житті людини.

1.Що ви знаєте про жири?

2.Будова жирів

Історія вивчення жирів пов’язана із прізвищами двох французьких вчених. У 1817р М. Шеврель нагрів жир з водою в лужному середовищі. В результаті реакції він отримав гліцерин та суміш карбонових кислот.

У 1857р П. Бертло проробив зворотну реакцію, він нагрів гліцерин з вищими карбоновими кислотами і отримав жир.

Чи можете ви ,аналізуючи роботу цих вчених, висловити припущення – що таке жири з хімічної точки зору?

Жири – естери трьохатомного спирту гліцерину та вищих карбонових кислот.

1. Утворення жирів

Жири – продукти реакції етерифікації:

СН₂ ─ ОН НООС-R₁ CН₂ ─ О ─ СО ─R₁

│ │

СН ─ ОН + НООС-R₂ → CН ─ О ─ СО ─R₂ + 3Н₂О

│ │

СН₂ ─ ОН НООС-R₃ CН₂ ─ О ─ СО ─R₃

Глицерин карбонові жир

кислоти

3. Склад жирів

До складу молекули жиру входять залишки гліцерину та карбонових кислот. R – радикал кислоти, що містить від 3 до 25 атомів Карбону. Цікаво, що до складу природних жирів входять карбонові кислоти лише з парним числом атомів Карбону. Найпоширеніші кислоти, що входять до складу жирів:

С₁₇Н₃₅СООН стеаринова кислота

С₁₅Н₃₁СООН пальмітинова кислота насичені карбонові кислоти

С₃Н₇СООН масляна кислота

С₁₇Н₃₃СООН олеїнова кислота

С₁₇Н₃₁СООН лінолева кислота ненасичені карбонові кислоти

С₁₇Н₂₉СООН ліноленова кислота

Склад жирів визначає їх агрегатний стан. Тверді жири містять залишки переважно насичених кислот, рідкі – переважно ненасичених.

CН₂ ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅ СН₂─О ─ СО ─С₁₇Н₃₃

│ │

СН ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅ СН ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₃

│ │

СН₂ ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅ СН₂ ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₃

Тристеарин (твердий жир) триолеїн ( рідкий жир)

4.Фізичні властивості жирів

Тваринні жири – тверді ( виняток – риб’ячий жир),

Рослинні жири – рідкі ( виняток – кокосове масло).

Легші за воду.

Нерозчинні у воді, але розчиняються в органічних розчинниках, наприклад, в бензині.

Добре вбирають запахи, (тому застосовуються в парфумерії).

5. Хімічні властивості жирів

Жири – естери, тому, які властивості можна спрогнозувати?

1) Реакції окиснення

Під час тривалого зберігання на повітрі під дією тепла і світла жири гіркнуть, з’являється неприємний запах і смак.

2) Реакції гідролізу (омилення)

Відбувається під час перетравлення їжі в шлунку і кишечнику під дією ферментів. Продукти гідролізу всмоктуються в лімфу і кров, транспортуються в клітини, де і використовуються.

В пробірці гідроліз відбувається жиру з водою в присутності каталізаторів (кислоти, лугу,тощо)

CН₂ ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅ СН₂─ОН

│ │

СН ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅+ 3Н₂О → СН ─ ОН + 3 С₁₇Н₃₅СООН

│ │ стеаринова кислота

СН₂ ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅ СН₂ ─ ОН

Тристеарин (жир) гліцерин

Лужний гідроліз:

CН₂ ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅ СН₂─ОН

│ │

СН ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅+ 3NaОH → СН ─ ОН + 3 С₁₇Н₃₅СООNa │ │ натрій стеарат

СН₂ ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅ СН₂ ─ ОН (мило)

Тристеарин (жир) гліцерин

Хвилинка - цікавинка

Під час війни в одному із міст, звільнених від фашистів, знайшли незрозумілого призначення лабораторію. Під час обшуку було знайдено документ з таким змістом:

Анатомічний інститут

Медичної академії

Директор професор доктор Шпаннер

Данцинг. 15.02. 1944

Виробництво мила із залишків жирів

10 – 12 фунтів жиру, 10л води, 1000г розчину натрону (для твердого мила) або 1000г калій оксиду (для рідкого мила), пригоршня соди.

Варити в котлі 3 години. Додати пригоршню кухонної солі, проварити і залишити застигати. Поверхню, що застигла, зняти, порізати, проварити ще роз 1,5 – 2 год. Із 2л води.

Вилити в пласкі миски, дати остигнути. Розрізати на шматки для застосування.

Розчин, що залишився після першого охолодження, можна застосовувати в розведеному вигляді для чистки.

Пізніше з’ясували, що ця лабораторія знаходилася при концтаборі. Мило варили із трупів чоловіків та жінок, що утримувалися в ньому.

Одна варка тривала 3 – 7 діб. Із двох варок виходило близько 25кг мила.

Для цього використовувала 70 – 80 кг людського жиру приблизно із 40 трупів. Шкіру дубили, робили рукавички, абажури. Із волосся – шкарпетки , волосяні стельки.

(Взято із книги С.Т.Кузьміна «Сроку давности не подлежит»)

4.Гідрування жирів (реакція приєднання водню)

Оскільки у молекулах рідких жирів, на відміну від твердих, є подвійні зв’язки, то вони можуть вступати в реакцію гідрування. В результаті цієї реакції ненасичена сполука перетворюється на насичену. А рідкий жир – на твердий.

CН₂ ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₃ СН₂─О ─ СО ─С₁₇Н₃₅

│ │

СН ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₃+ 3Н₂ → СН ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅

│ │

СН₂ ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₃ СН₂ ─ О ─ СО ─ С₁₇Н₃₅

триолеїн (рідкий жир ) Тристеарин (твердий жир)

Продукт гідрування використовується для одержання маргарину. Вихідна сировина – олія, риб’ячий та китовий жири.

Інформація до роздуму

Науковці та лікарі – дієтологи говорять, що споживання твердих жирів(сала) спричиняє утворення бляшок холестерину на стінках кровоносних судин. Це призводить до зростання кількості серцево – судинних захворювань. Тож, краще вживати олію.

А чи не краще застосовувати маргарин?

Під час утворення маргарину відбуваються зміни в структурі молекул карбонових кислот. Утворюються транс – ізомери. Наслідком вживання такого жиру може стати утворення дефектних біологічних структур. Наприклад, заміна цис – ізомера жирної кислоти, що входить до складу біологічного каталізатора, транс – ізомером може зробити фермент «неробочим». Так само транс – ізомери жирних кислот змінюють клітинні оболонки, порушуючи їхні функції. Якщо ви турбуєтеся про своє здоров’я. вилучайте із раціону гідрогенізовані жири. Про це слід пам’ятати любителям чіпсів, майонезу, маргарину, фаст – фудів.

Під час технологічної обробки олій, як – от: підігрівання, гідрування, знебарвлення та дезодорація, відбуваються зміни у структурі молекул вищих ненасичених карбонових кислот та їхніх залишків у жирах.А саме: цис – ізомери перетворюються у транс – ізомери.

Останні дослідження виявили, що природні транс- жири (незначна їхня частина міститься в коровячому мясі, молоці) знижують ризик розвитку серцевих захворювань, діабету й надмірної маси тіла.

1. Значення жирів

1) Жири – джерело енергії

1г жиру + О₂→ СО₂ + Н₂О + 37,7 кДж

2) Жири входять до складу клітинних компонентів, зокрема мембран.

3) Жири виконують захисну функцію. Захищають від механічних пошкоджень, втрати тепла (у кита під шкірою шар жиру товщиною 0,5 м.)

4) Жир – джерело води в організмі.

1кг жиру О 1,1кг Н₂О

5) Жири – технічна сировина (1/3 частина жирів перетворюється на гліцерин, мила, карбонові кислоти тощо)

6) Жири – головний будівельний матеріал для дитячого мозку, що розвивається.

7) За відсутності в їжі достатньої кілдькості жирів порушується діяльність центральної нервової системи, послаблюється імунітет.

8) Жири роблять шкіру гладенькою і еластичною, волосся – здоровішим і блискучішитм.

2. Застосування жирів:

o харчова промисловість;

o маргарин;

o у домашніх умовах;

o мило;

o гліцерин;

o медицина;

o оліфа;

o косметичні засоби.

Оливкова олія використовується для лікування гастритів, язв, захворювань печінки, жовчних протоків, шлунка. Вершкове масло не виключати з раціону при захворюваннях нирок, атеросклерозом, гіпертонічною хворобою. Жири ми використовуємо у своєму раціоні.

З позиції лікувального харчування корисними є жири, які утворені ненасиченими кислотами. Необхідно використовувати рослинні масла з великим вмістом лінолевої кислоти C₁₇H₃₁COOH, олеїнової С₁₇Н₃₃СООН. Ознайомимось з таблицею.

Вміст ненасичених кислот в жирах.

Продукт	Вміст в олеїнової	% кислот лінолевої
Масло оливкове Масло арахісове Масло хлопкове Масло соєве Масло кукурудзяне Масло соняшника	83 56 25 – 35 29 30 – 35 30 - 34	7 26 42 51 57 59

1. Тести

1. До якого класу сполук належать жири за своєю хімічною природою:

А) солі; Б) естери; В) карбонові кислоти; Г) спирти.

2. У результаті якої реакції утворюються жири:

А) окиснення; Б) приєднання; В) етерифікації; Г) гідролізу.

3. Чим відмінні і чим подібні тваринні та рослинні жири за

А) складом; Б) фізичними властивостями; В) хімічними властивостями .

4. Виберіть реакцію, характерну для тристеарину:

А) гідроліз; Б) гідрування; В) окиснення;

Г) знебарвлення розчину калій перманганату.

5. Як ви вважаєте, чому деякі вітаміни виробляють у капсулах у вигляді олійних розчинів?

6. Якщо жир потрапив на ваш одяг, як можна зняти пляму:

А) водою; Б) кислотою; В) бензином; Г) лугом.

2. Доповнюєте твердження.

1. Гідролізом називають реакцію жиру з……..(водою), внаслідок якої утворюються………(гліцерин) і ………(відповідні) кислоти.

2. Гідроліз відбувається при температурі …….(200 – 250⁰С) та …….(тиску або каталізаторі).

3. Якщо гідроліз здійснювати за наявності лугу, то крім гліцерину утворюються ..….(мила).

4. Якщо рідкі жири приєднують……..(водень), то вони перетворюються на …….(тверді жири). Цей процес називається…………(гідруванням).

5. Маргарин – це…(продукт гідрування олій)……..Його виробляють із…….(триолеїну)

Зробіть висновок. Які реакції характерні для жирів.

(для жарів характерні реакції гідролізу, гідрування, окиснення, термічного розкладу)

Чи протікає будь – яка з цих реакцій у домашніх умовах? Висловіть думку.

(окиснення – згіркнення жирів)

VІІІ. Домашнє завдання

§ 34.Завдання для самоконтролю

Біологічна роль жирів.

Науковці – біологи знайомлять присутніх з біологічною роллю жирів в організмах. Жири є найважливішими продуктами харчування. В організмі людини основна функція жиру – бути джерелом енергії. Окиснення 1г жиру спричиняє виділенню 39 кДж енергії. Однак буде нерозумним, виходячи з цього, прагнути забезпечити свій організм виключно жирами, оскільки, незважаючи на те, що вони багаті на енергію, жири важко засвоюються. добовий раціон людини має містити 60 – 70г жиру. Але не можна забувати, що надлишкова кількість жиру, навіть у раціоні здорової людини, дуже шкідлива. Жири не розчиняються ані водою, ані травними соками. В організмі вони розщеплюються й емульгуються за сприяння жовчі. Зайва кількість жиру не встигає про емульгуватися, порушує травні процеси та спричиняє неприємне відчуття печії. Жири є не тільки джерелом енергії в організмі, а й джерелом води. Завдяки цій воді живуть верблюди тривалий час без свіжої води. Для розвитку зародка курчати в інкубаційний період потрібна вода, а надходження її ззовні відсутнє. Зародок забезпечується водою окисленого жиру. Жири необхідні й мешканцям холодного клімату: тюленям, моржам. Підшкірний жир допомагає зберегти внутрішнє тепло. Будь – якій тварині жирові відкладення пом’якшують силу різних поштовхів і ударів. Крім того, жири для тварин – мастильний матеріал. Відомо, водоплавні птахи самі проводять змащення під час чищення пір’я. Джерело вітамінів D, A, E.

Продукт	Вміст в олеїнової	% кислот лінолевої
Масло оливкове Масло арахісове Масло хлопкове Масло соєве Масло кукурудзяне Масло соняшника	83 56 25 – 35 29 30 – 35 30 - 34	7 26 42 51 57 59

Продукт	Вміст в олеїнової	% кислот лінолевої
Масло оливкове Масло арахісове Масло хлопкове Масло соєве Масло кукурудзяне Масло соняшника	83 56 25 – 35 29 30 – 35 30 - 34	7 26 42 51 57 59

Блог вчителя біології Савчук Олени Петрівни

Сторінки

Дистанційне навчання 9 клас

27 травня

Тема: Генна та клітинна інженерія. Генетично-модифіковані організми

Захист довкілля від стійких органічних забруднювачів. Розв'язання задач (Пригадайте формули які вивчали у 7-8 класах)

Немає коментарів:

Дописати коментар

Про мене