Тема уроку:Життєві форми рослин. Рослинні угруповання.
-Що являє собою система?
-Чи буде системою годинник, рослина, людина?
-Чи є сенс в існуванні, наприклад, мухи?
Rожна істота займає певне місце і виконує певні функції, підтримуючи рівновагу в природі.
Термін «життєва форма рослин» запропонував датський ботанік Є. Вармінг (1884р.). Він розумів під цим поняттям «форму, в якій вегетативне тіло рослини знаходиться у гармонії з зовнішнім середовищем протягом всього життя, від насіння до відмирання».
- Пригадайте, про які життєві форми рослин ви знаєте з початкової школи? (Дерева, кущі, трав'янисті рослини).
. Система датського ботаніка К. Раункієра базується переважно на розташуванні бруньок відновлення щодо поверхні землі.
Відомий ботанік І.Г. Серебряков розробив найповнішу систему, в основу якої поклав зовнішній вигляд рослини, тісно пов'язаний з ритмом її розвитку.
Життєва форма — морфологічна будова рослин, що склалася у процесі еволюції і відображає у зовнішньому вигляді їх пристосування до умов життя. Основні категорії життєвих форм - дерева, чагарники і трави - відрізняються висотою, ступенем здерев'яніння осьових органів і тривалістю життя надземних пагонів. Вивчення життєвих форм рослин є предметом дослідження окремої галузі ботаніки морфології рослин. Характеристика кожної життєвої форми у вищих рослин складається на основі визначення морфологічних ознак надземних і підземних пагонів та кореневих систем з урахуванням ритму розвитку і тривалості життя. До однієї життєвої форми можуть належати рослини різних видів і родів і, навпаки, рослини однїєї родини можуть утворювати кілька життєвих форм.
Життєві форми рослин за будовою надземної частини
Життєві форми рослин за терміном життя
З'єднайте стрілками термін і його визначення.
1.Дерева
2.Кущики
3.Напівкущі
4.Кущі
5.Ліани
6.Сукуленти
7.Трав'янисті рослини
А.У них дерев'яніють тільки нижні частини пагонів, верхні часто відмирають
Б.Рослини зі стеблами, що в'ються і чіпляються за опору
В.Багаторічні рослини з соковитими стеблами і листками, що містять запаси води
Г.Багаторічні рослини зі здерев'янілими надземними частинами, які мають кілька рівноцінних стовбурів
Д.Багаторічні рослини зі здерев'янілими надземними частинами, але низькі, не вищі за 50 см
Е.Багаторічні та однорічні рослини, в яких на зиму відмирають надземні частини (багаторічні, дворічні), або відмирає уся рослина (однорічні)
Є.Багаторічні рослини зі здерев'янілими надземними частинами, чітко вираженим одним стовбуром, не нижче 5м висоти
Рослинні угруповання (фітоценози).
-природний фітоценоз;
-штучний фітоценоз;
-рослинність;
-біоценоз;
-екосистема.
Біологічний диктант із взаємоперевіркою (знаком «+» учні позначають правильні твердження, знаком «-» - неправильні).
1. Екосистема — це сукупністьживих організмів, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування, утворюючи з ним єдине ціле.
2. Рослинне угруповання – біоценоз.
3. Просторове розташування рослин лісу – ярусність – зменшує конкуренцію рослин за світло.
5. Багаторічні рослини з соковитими стеблами і листками, що містять запаси води – сукуленти.
6. Багаторічні рослини з дерев'янистими надземними частинами, чітко вираженим одним стовбуром, не нижче 2 м висоти – ліани.
7. Кущі — багаторічні рослини з дерев'яніючими надземними частинами. На відміну від дерев, не мають яскраво вираженого стовбура: кущення починається від самої землі. Тому утворюється кілька рівноцінних стовбурів.
8. Ліси – це угрупованння у яких домінують деревні рослини.
9. Сосна, ялина, дуб – рослини хвойного лісу.
10. Болота – це угруповання, у яких домінують багаторічні трав’янисті вологолюбні рослини (злакові, бобові тощо)
11. Степи – угруповання, у яких домінують багаторічні трав’янисті рослини, пристосовані до тривалих посушливих періодів ( злакові, лілійні).
12. Луки – постійно вологі ділянки землі, на яких поширені переважно трав’янисті рослини (осока, рогіз, очерет).
ЕКОЛОГІЧНІ ГРУПИ РОСЛИН (ЩОДО СВІТЛА, ВОДИ, ТЕМПЕРАТУРИ).
• Які рослини належать до зернобобових культур?
• Які зернові культури вирощують в Україні та світі на найбільших площах?
• Які сільськогосподарські рослини є технічними культурами?
• Назвіть основні овочеві культури, що вирощують в Україні.
• Для виготовлення яких продуктів використовують сільськогосподарські рослини?
• Яке значення для людини мають ягідні культури?
Перевірочна робота
Складіть відповідні пари між групами культурних рослин і їхніми представниками.
Групи рослин
Представники
А. Зернові
1. Черешня
Б. Бобові
2. Суниці
3. Перець
В. Овочеві
4. Жито
5. Соя
Г. Плодові
6. Конюшина
7. Ячмінь
Д. Ягідні
6. Баклажан
7. Слива
Що б змінилося у природі, якби всі без винятку рослини мали однакову висоту?
Уявімо собі на хвилинку, що ми стоїмо на порозі природи – нашого спільного дому з усіма організмами, що його населяють. Зі спільним сонцем, що нас всіх зігріває, зі спільною землею, що нас годує, і спільною водою, що напуває і втамовує спрагу, і спільним повітрям, яким ми всі дихаєм. Яке місце в цьому домі з його світлом, Сонцем, теплом, повітрям і водою займають рослини? Як вони пристосувались до життя на різних поверхах? Ви вже знаєте з природознавства і географії, що розподіл рослин у природі визначається насамперед впливом зовнішнього середовища. Як воно впливає на рослини? Як рослини взаємодіють і пристосовуються до середовища, в якому живуть? Дізнаємось сьогодні на уроці.
Раніше ви дізналися про будову та процеси життєдіяльності різних груп рослин. Тепер розглянемо вплив умов навколишнього середовища на них.
1.Чинники, що впливають на рослини.
З власного повсякденного досвіду ви знаєте, що певну рослину можна знайти лише у відповідному місці: у лісі, на луці, болоті тощо. Тип місцевості, де поширений даний вид рослин, називають місцезростанням.
Усі чинники навколишнього середовища, які впливають на організми, називають екологічними. Серед них розрізняютьчинники неживої природи - освітленість, температуру, вологість, вітер, склад ґрунту та повітря, рельєф місцевості, сніговий покрив тощо.
Чинники живої природи зумовлені взаємодією живих організмів між собою (симбіоз, хижацтво, запилення, поїдання рослин тваринами). На сьогодні особливого значення набув такий чинник, як діяльність людини, його ще називаютьантропогенним. За час існування людини вигляд нашої планети докорінно змінився, і переважно не на користь навколишнього природного середовища.
Найбільше рослини залежать від світла, температури, води, поживних речовин ґрунту, повітря.
2.Екологічні групи рослин щодо рівня освітлення
Дію світла на рослину можна характеризувати його інтенсивністю (наприклад, у затінку чи на відкритому місці), тривалістю (наприклад, довжиною дня і ночі) тощо. Надмірне світлозатримує ріст рослин у висоту. Тому на сонячних місцях зростають більш низькорослі рослини, ніж у тінистих. Розгляньте малюнок 186 стор 174 і зробіть висновки про вплив інтенсивності світла на формування стовбура і крони сосни.
На відкритих, добре освітлених ділянках зростаютьсвітлолюбні види. Це береза, сосна, ковила та інші. Натомість тіньолюбні рослини, такі як зелені мохи, плаун була- воподібний, квасениця звичайна, смерека, часто надають перевагу затіненим місцезростанням з підвищеною вологістю.
• Світлолюбні (геліофіти) — це рослини, які ростуть на відкритих, добре освітлених сонцем місцях і не переносять тривалого затінення, адже під час затемнення вони стають пригніченими, відбувається затримка їхнього росту. Для нормального розвитку геліофітів необхідне інтенсивне сонячне освітлення. Дорослі геліофіти більш світлолюбні, ніж молоді.
Багато рослин належать дотіньовитривалих. Це, наприклад, дуб звичайний, липа серцелиста, бузок звичайний. Вони можуть зростати на відкритих, добре освітлених місцях, але витримують також певний ступінь затінку.
• Тіньовитривалі (сциофіти) — це рослини, які ростуть переважно в тінистих місцях, куди потрапляє мала кількість прямих сонячних променів, але вони також можуть виростати і на відкритій місцевості. Тіньовитривалі рослини — це переважно мешканці нижнього ярусу лісу.
Межі цих двох груп умовні, тому багато видів рослин на різних фазах розвитку можна віднести як до однієї, так і до іншої групи.
За вимогливістю до тривалості освітлення розрізняють рослини короткого і довгого дня. Рослиникороткого дня не цвітуть і не плодоносять, якщо світла частина доби становить понад 12 годин. До цієї групи належать ранні весняні рослини, а з культурних - кукурудза, соняшник, соя, рис, тобто рослини помірно теплої зони.
Рослинидовгого дня не цвітуть і не плодоносять, якщо довжина дня становить менш ніж 12 годин. Це переважно високогірні рослини, а з культурних - жито, овес, картопля, ячмінь, льон, тобто рослини помірно прохолодної зони.
Потреби рослин у світлі обов'язково враховують, вирощуючи овочі її декоративні рослини в оранжереях, теплицях, а також під час висаджування плодово-ягідних культур, у селекційній роботі.
3.Екологічні групи рослин щодо температури навколишнього середовища
Основним джерелом тепла на нашій планеті є енергія променів Сонця. В оранжереях і теплицях температуру регулюють додатковим підігрівом.
Більшість рослин пристосовується до річних періодичних коливань температури. Пригадайте, в умовах помірної зони листяні дерева і чагарники на зиму скидають листки, що дає змогу переживати періоди низьких температур.
Організми, які живуть у помірних і прохолодних зонах, часто зазнають дії температури, нижчої ніж 0 °С. Наприклад, сосна сибірська, що зростає в тайзі, витримує температуру до -50 °С. Такі рослини називаютьморозостійкими.
Рослини, які зростають за постійної дії помірних низьких температур, називаютьхолодолюбними. Це мешканці тундри, високогір'я тощо. Натомістьтеплолюбнірослини надають перевагу місцезростанням, де не відчувається тривала дія низьких температур. Це, наприклад, рослини тропічних лісів. Деякі рослини (кактуси, рослини пустель) виробили захисні механізми, які дозволяють витримувати нагрівання до +55 ... +65 °С. Бруньки в них укриті захисними лусками і смолистими речовинами.
Цікаво знати, що температура суттєво впливає на розселення рослин по земній поверхні. Ви знаєте, що Земля має низку кліматичних зон у напрямку від полюсів до екватора Територія України розташована здебільшого в помірно теплій зоні із жарким літом і холодною зимою. Рослинний покрив від хвойних і мішаних лісів у північно-західних областях переходить до злакових степів на півдні
• Термофільні (теплолюбні) — рослини, оптимальні умови росту яких лежать в області підвищених температур. Вони ростуть в областях тропічного і субтропічного клімату, а в поясах поміркованого клімату — в умовах, де має місце сильний прогрів.
• Кріофільні (холодолюбні) — це рослини, оптимальні умови росту яких лежать в області низьких температур. До них належать види, що ростуть у полярних і високогірних областях або посідають холодні екологічні ніші.
Іноді виділяють проміжну групу мезотермних рослин.
4.Екологічні групи рослин щодо вмісту води в навколишньому середовищі
Вода є важливим екологічним чинником. З водою у рослину надходять мінеральні елементи живлення, переміщуються по ній та виводяться продукти життєдіяльності.
За участі води відбуваються фотосинтез, дихання, випаровування, ріст.
Є рослини, які повністю або частково ростуть у воді і поза водним середовищем існувати не здатні (мал. 187, стор 176).
• Гідатофіти — це водяні рослини, цілком або майже цілком занурені у воду. Вийняті із води, ці рослини швидко висихають і гинуть, бо в них редуковані продихи і нема кутикули. До них належать водяний жовтець, елодея, валіснерія, рдесник, водопериця.
• Гідрофіти — це наземно-водяні рослини, частково занурені у воду. Ростуть на берегах водойм, на мілководді та на болотах. Зустрічаються в районах з різними кліматичними умовами. До них належать очерет звичайний, частуха подорожникова, бобівник трилистий, калюжниця болотяна.
Серед наземних рослин (мал. 187, , стор 176) є такі, що ростуть в умовах підвищеної вологості ґрунту і повітря: на болотах, по берегах річок, у вологих ділянках, під покривом лісу. До такихвологолюбних рослин належать чистотіл, розрив-трава, багато видів папоротей. їхні корені слабо розвинені, поверхневі, а листки інтенсивно втрачають воду. Тому після вирубування лісу і зниження вологості повітря вони зникають.
• Гігрофіти — це наземні рослини, які живуть в умовах підвищеної вологості повітря або на досить вологих ґрунтах. Серед них розрізняють тіньові і світлові гігрофіти. Тіньові — це рослини нижніх ярусів вологих лісів у різних кліматичних зонах. До них належать будяк городній, розрив-трава, цірцея альпійська, тропічні трави.
Через високу вологість повітря в них затруднена транспірація, тому для поліпшення водного обміну на листках розвиваються гідатоди — водяні продихи, які виділяють краплиннорідку воду.
Листки цих рослин часто тонкі, з тіньовою структурою, зі слабо розвиненою кутикулою, вміщають багато вільної і малозв'язаної води. З настанням нетривалої і несильної посухи в тканинах створюється негативний водний баланс, рослини в'януть і можуть загинути. Світлові гігрофіти — це види відкритих місцевостей помірної смуги, які ростуть на постійно вологих ґрунтах і у вологому повітрі — рис, підмаренник, росичка, папірус
• Мезофіти — це рослини, що можуть переносити нетривалу і не дуже сильну посуху. Вони ростуть за середньої вологості, помірно теплого режиму і досить доброї забезпеченості мінеральним живленням. До мезофітів належать вічнозелені дерева верхніх ярусів тропічних лісів, листопадні дерева саван, деревні породи вологих вічнозелених субтропічних лісів, літньозелені листяні породи лісів помірного поясу, чагарники підліска, трав'янисті рослини дібров, рослини заплавних і не надто сухих лук, пустельні ефемери, багато бур'янів і більшість культурних рослин.
Деякі рослини пристосовані до зростання в умовах постійної або сезонної нестачі вологи. Це рослини пустель, посушливих степів, піщаних дюн.
Пристосування рослин до таких умов різні. В одних корені глибоко проникають у ґрунт (наприклад, у чорного саксаулу - до 30 м), в інших вони дуже розгалужені (як-от у полину сизого чи кактусів).
Від перегріву ці рослини захищає інтенсивне випаровування води. З культурних рослинпосухостійкими є кавуни, соняшник, люцерна, кукурудза. Інші рослини мають пристосування, які зменшують випаровування води під час дії засухи: опушення листків у шавлії, скручування листків у ковили - при цьому продихи опиняються всередині трубки.
• Ксерофіти — це рослини, що ростуть у місцях з недостатнім зволоженням і мають пристосування, які дають змогу добувати воду в разі її нестачі або обмежувати її випаровування і навіть вміння запасати її під час посухи. Ксерофіти краще, ніж усі інші рослини, здатні регулювати водний обмін, тому під час тривалої посухи перебувають в активному стані. Це рослини пустель, степів, твердолистяних і вічнозелених лісів та чагарникових заростей, піщаних дюн і сухих схилів, які добре нагріваються. Ксерофіти поділяються на дві основні групи: сукуленти і склерофіти. Сукуленти — соковиті рослини з дуже розвинутою водозапасаючою паренхімою в різних органах. Склерофіти — рослини сухі на вигляд, часто з вузькими та дрібними листками, іноді скрученими в трубочки. Листки ще можуть бути розсіченими, вкритими волосками або восковим нальотом. Добре розвинена склеренхіма, тому ці рослини без шкідливих наслідків можуть втрачати близько 25 % вологи, не в'янучи.
Особливу групу рослин посушливих районів становлятьсукуленти- рослини із соковитими стеблами або листками, у яких вони запасають воду (кактуси, молочаї, очитки, агави; мал. 188 стор 176).
Є рослини, які зростають у місцях достатнього зволоження, але спроможні витримувати періодично незначну нестачу вологи. Це більшість польових і овочевих культур, хлібні злаки, олійні, кормові, технічні, більшість лучних трав.
«Третій зайвий»
Визначте з переліку рослини, які належать до однієї екологічної групи, зайву та поясніть свій вибір.
1.Ковила, молодило, жито (ковила, молодило – посухостійкі, а жито ні)
Сільськогосподарські рослини – культурні рослини, які вирощують із метою забезпечення продуктами харчування, виробництва сировини для окремих галузей промисловості й кормів для сільськогосподарських тварин.
Культурні рослини походять від дикорослих видів. Первісна людина знаходила рослини з їстівним насінням, плодами, коренями. Вона збирала дикорослі рослини. Пізніше почала вирощувати їх поблизу свого житла. Людина помітила, що якщо розпушувати грунт навколо рослини, знищувати бур’яни, поливати, рослини краще ростуть, а їхні плоди, насіння, коренеплоди стають більшими і смачнішими.
Більшість культурних рослин має давню історію, а деякі почали культивувати нещодавно. Так, пшеницю вирощують із VІІ тисячоліття до н.е., картоплю, помідори, соняшник – із ХVІ ст.., а цукрові буряки – з початку ХІХ ст.. Окультурювання дикорослих рослин триває до сьогодні. Учені вивчають цінні дикорослі рослини, відбирають кращі й розробляють агротехніку їх вирощування. З покоління в покоління передається досвід вирощування рослин. Людина постійно відбирала кращі рослини з найбільш цінними для неї якостями.
ЖИТО.
Давні римляни вважали жито «варварським хлібом» і майже не вирощували. І даремно. Налічую 12 видів, з яких 11 трапляються в дикому стані, а 1 вид є культурним; рослини одно- , дво- і багаторічні. Більшість культурних форм є озимими й характеризуються високою зимостійкістю та невибагливість до грунту. Створено близько 40 сортів жита. Житній хліб, як і пшеничний, є важливим продуктом харчування. Висівки й кормове борошно згодовують тваринам. Жито також висівають як зелене добриво та для боротьби з бур’янами.
РИС
Рис є основним продуктом харчування у Південній та Східній Азії, особливо в Індії, Китаї, Японії, Малайзії. Однорічна трав’яниста рослина, вирощують у болотних місцевостях тропіків та субтропіків на всіх материках. Роблять борошно, крохмаль, пудру, папір. Є майже 20 видів, поширених у дикому стані у тропіках і субтропіках. У культурі найбільш відомий і поширений рис посівний – однорічний зерновий злак із суцвіттям повислою волоттю, одноквітковими колосками і двостатевими квітами із шістьма тичинками. Рис – важливий продукт харчування для більшості населення земної кулі. Для випікання хліба я непридатний, бо маю дуже мало клейковини.
КАПУСТА
Чи можете ви уявити своє життя без мене – капусти? Недарма в давнину капусту брали на кораблі, які вирушали в далекі подорожі, щоб матроси не хворіли на цингу. Соком капусти лікували шлункові хвороби, листям обгортали хворих у разі високої температури. Капусту знали вже в Давньому Римі та Єгипті. І це не дивно, бо дикий мій предок досі росте на південних узбережжях Європи. Людина вивела велику кількість різновидів капусти, батьківщиною якої вважають Середземномор’я. Вони відрізняються не тільки кольором і термінами достигання. Деякі капустяні різновиди неможливо навіть впізнати, якщо брати за взірець звичайну білоголову капусту. Це і брюссельська капуста, і кольрабі, і пекінська, і цвітна. А належать усі ці різновиди капусти до родини Хрестоцвіті, для якої характерні на диво одноманітні квіти, схожі на маленькі хрестики. Зазвичай ці квіти зібрані в китицеподібне безлисте суцвіття. А листя у хрестоцвітих зібране у прикореневу розетку.
КАРТОПЛЯ
Картопля – найважливіша після хліба харчова рослина слов’ян, батьківщина – узбережжя Чилі й гори Перу. У Європі, куди картоплю завезли ще 1565 році, досить довго розводили задля квітів. Спочатку квітами бавилися знатні іспанці, потім італійці ( слово «картопля» до речі італійського походження). Потім потрапила до Франції. При французькому дворі за часів Людовика ХІІІ придворні дами полюбляли прикрашати моїми квітами зачіски та сукні. Але з часом учені звернули увагу на бульби й почали пропонувати їх населенню. Спочатку це викликало опір. Мали місце навіть «картопляні бунти». Але з часом народ збагнув що до чого й почав активно вживати мене в їжу. У нашу країну мене завезли в часи Петра І. Спочатку селяни не знали, як використовувати. Дехто пробував їсти недозрілі плоди – зелені отруйні ягоди. Це спричинило тяжкі отруєння, і селяни відмовилися садити картоплю. Тепер картопля в нашій країні – важлива продовольча, технічна й кормова культура. З бульб дістають крохмаль, патоку, спирт та інші продукти. Використовують і для вигодівлі худоби. У середині картоплі зацвітають, утворюючи суцвіття з досить великими квітами. Квітка має чашечку з 5 чашолистиків, які зрослися між собою, віночок із 5 зрослих пелюсток, 5 тичинок і 1 маточку. Плід – ягода. Розмножують мне вегетативним способом – бульбами, видозміненими підземними пагонами, які й уживають у їжу.
ЦИБУЛЯ
Цибулі налічують понад 300 видів. Учені вважають, що цибуля була відома людям давно, а окультурена – близько 4000 року до н.е. Про неї згадано і у стародавніх шумерських текстах, і в давньоєгипетському папірусі, і в Біблії, часто приписували незвичайні властивості: єгиптяни клали цибулю в гробниці фараонів, стародавні греки дарували нареченим, римляни відлякували цибулею демонів та злих духів. У середньовічній Європі пучки цибулі й часнику вішали над дверима будинку від пристріту. У їжу вживають в сирому або в підсмаженому вигляді, а також зелене листя. Найпоширенішими є сорти ріпчастої цибулі. Розрізняють солодкі( салатні) та гострі сорти. Вони відрізняються між собою за формою, величиною та кольором. Існують жовті, білі, рожеві й навіть фіолетові цибулини. Більшість сортів є дворічними.
ГАРБУЗ
Походить з Америки. Має одностатеві п’ятичленні квіти з нижньою зав’яззю і п’ятьма тичинками, зрослі між собою чашолистики і пелюстки. Плід – гарбузина. Невибагливий до грунту, а от тепло люблю. У разі зниження температури навіть до +15С розвиваюсь погано. Зазвичай гарбузові мають довге ліаноподібне стебло, але існують і кущові форми, пагони сягають 5 м, великі пластинчасті листки вкривають землю дуже щільно. Квіти великі, жовтогарячі, цінують за приємний смак, лікарські властивості. Споживають і сирим, і печеним, і вареним, і навіть сушеним.
ЯБЛУНЯ
Яблуня – найвідоміше і найпоширеніше у світі садове дерево. Квітне у травні. Належить до родини Розові, має правильну квітку, із широким або чашоподібним квітколожем. Оцвітина подвійна, складається з 5 чашолистиків і 5 пелюсток, тичинок багато, маточка одна, плід – яблуко. Яблука цінують у всьому світі, вони дуже корисні і для людини, і для тварин. У лісі яблуками-дичками ласують навіть хижаки: вовки, лисиці. Народна мудрість говорить: «Хто щодня з’їдає яблуко, тому лікар не потрібен». Яблука та яблучний сік входять до багатьох дієт. А вміст вітамінів і мінералів ( насамперед заліза) робить яблука цінним продуктом харчування. Крім того, яблуня – чудовий медонос, а деревину використовують для різних столярних виробів.
Групи культурних рослин
Представники
Значення
Зернові
( плід – зернівка)
Пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, овес, просо, рис та ін..
Виготовлення продуктів харчування та корм для тварин
Зернобобові
( плід – біб)
Горох, квасоля, соя, люпин та ін..
Виготовлення продуктів харчування та корм для тварин
Продукти харчування, лікування хвороб,виготовлення ліків, косметики
Плодові
Яблуня, черешня, слива, вишня та ін..
Джерело біологічно активних речовин
Ягідні
Смородина, малина, аґрус, суниці та ін..
Джерело біологічно активних речовин
Значний внесок у розвиток різних галузей сільського господарства зробили українські вчені – Василій Васильович Пашкевич, Левко Платонович Симиренко, Володимир Львович Симиренко, Іван Володимирович Мічурін, Степан Харитонович Дука, Микола Феофанович Кащенко та інші
Загадки
1.Що то за голова, що лиш зуби й борода? ( часник)
2.Без рук, без ніг, а виліз на пліт. ( гарбуз)
3.Сидить дівчина в коморі, а коса її на дворі ( морква)
4.Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає ( цибуля)
5.Стоїть пані чепуриста, бо вдягла сорочок триста ( капуста)
6.Моє тіло під землю, кучерики понад нею, любить мене кожна юшка, називаюсь я …. ( петрушка)
7.Розкололася хатинка на дві рівні половинки і посипались у жменьку дрібні кульки зелененькі ( горох
Насінні зачатки глибоко сховані у порожнині зав'язі, а пилок під час запилення вловлює приймочка маточки, мають зародковий мішок і їм притаманне подвійне запліднення, насіння заховане у плоді, зародок насінини містять дві або одну сім'ядолі.
Найголовніша ознака - кількість сім'ядолей у зародку насіння, інші ознаки : тип кореневої системи, жилкування листків, внутрішня будова стебла, життєва форма, число частин квіток.
Проте бувають винятки : дводольний подорожник, однодольне вороняче око.
3. Скільки видів покритонасінних, дводольних і однодольних існує в природі?
Покритонасінні — найбільша за обсягом група рослин, яка найбільш поширена у різноманітних умовах існування. Дводольних покритонасінних у флорі Землі нараховують близько 180 тис. видів, а близько 70 тис. видів покритонасінних мають зародок з однією сім'ядолею і належать до однодольних.
Діаграма класового складу Покритонасінних.
ЗАВДАННЯ
Порівняйте ознаки дводольних і однодольних покритонасінних, відомості про їхні особливості занесіть у таблицю в зошиті.
Голонасінні налічується близько 750 видів. Це переважно вічнозелені рослини
(дерева, ліани або чагарники). Трав’янистих рослин серед них немає. В одних
видів листки великі, в інших – дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.
Голкоподібні листки мають назву хвоя,
а рослини з такими листками – хвойні.
Більшість з них є вічнозеленими рослинами, і лише декілька представники
(наприклад модрина) належать до
листопадних рослин(пригадайт, які рослини
називають вічнозеленими, а які листопадними). Стовбури хвойних вкриті
тонкою корою, під якою помітні річні кільця деревини (пригадайте,
як утворюються річні кільця). У корі та деревині хвойних є багато
канальців, які називають смоляними
ходами. У разі ушкодження стовбура клітини, що вистеляють ці канальці,
виділяють густу рідину – живицю.
Вона затягує ранку й запобігає проникненню збудників хвороби та шкідників.
Смоляні ходи є й у хвоїнках. У голонасінних досконаліші покривні та провідні
тканини, добре розвинений камбій, що забезпечує ріст стебла в товщину. Мають
головний корінь і стрижневу кореневу систему. Спорофіт у них має ще більше
значення – він є носієм органів спороношення і домівкою гаметофіта. Гаметофіти
розвиваються і живуть на спорофіті, живляться за рахунок його поживних речовин.
Насінні зачатки розміщені «голо», відкрито на лусочках шишок. Запилення
здійснюється вітром.
Життєвий цикл
голонасінних рослин.
Розмноження хвойних розглянемо на прикладі сосни
звичайної. Ця рослина живе до 400 років і може сягати заввишки до 50 м. Насіння
сосна починє утворювати на 12–15-му роі життя.
Пилкові зерна та насінні зачатки формуються в шишках. Це
вкорочені відозмінені пагони, листкияких перетворилися на луски. У сосни є
чоловічі та жііночі шишки, що розташовані на одній рослині. (пригадайте, як нозиваються такі
рослини). У чоловічих шишках утворюються пилкові зерна, а в жіночих –
насанні зачатки.
Спорофіт переважає над гаметофітом. Чоловічий гаметофі утворюється
в чоловічих шишкахна верхівках багаторічних пагонів. Вони жовті. Чоловічий
гаметофіт формується з міроспори в мікроспорангіях між лусками шишок. Він
складається з двох клітин – сифогенної, або клитини пилкової трубки, і
генеративної, або сперматогенної клітини, з якої утворюються статеві клітини.
Жіночий гаметофіт формується із мегаспори в
мегаспорангіях, що знаходяться на жіночих шишках. Мегаспорангії є всередині
насінного зачатка ї їх називають нуцелусом. Зверху нуцелус вкритий покривами,
або інтегументами.
Покриви утворюють щілину (пилковхід, або мікропіле).
Жіночий гаметофітскладається із двох архегоніїв та первинного ендосперму
(запасу поживних речовин).
Середовище існування голонасінних рослин. Різноманітність
голонасінних.
Голонасінні поширені по усіх континентах. Саговники
живуть у тропіках і субтропіках.
Ефедра – в пустелях,
напівпустелях, степах, на піщаних і скелистих місцях.
Вельвічія дивна росте в
кам’янистих пустелях Анголи, біля пустель. Місяцями там не випадає жодної
краплі дощу, а в деяких місцях річна кількість опадів не перевищує 25 мм.
Хвойні поширені у Північній Євразії, Північній Америці, в Південній півкулі
– в Новій Зеландії, Австралії і в Південній Америці та вздовж Тихого океану.
У сухих соснових лісах ростуть світлолюбні сосни. Щодо ґрунтів, то вони
невибагливі. Поширені на пісках, крейдяних горах, а іноді на голих скелях,
укорінюючись в їх тріщинках.
Ялина –
тіньовитривала рослина. Вона добре росте тільки на достатньо зволоженому й
багатому на поживні речовини ґрунті.
Голонасінні
Клас Клас Клас Клас
Саговникові
Гнетові Гінкгові Хвойні
130 видів
70 видів 1 вид 560 видів
(саговник)
(гнети, (Гінкго (сосна, ялина,
ефедра дволапатьеве) модрина,
вельвічія)
тис, яловець,
туя, секвоя,
кипарис, кедр.
Значення
голонасінних у природі та житті людини.
Голонасінні як і інші рослини, збагачують повітря киснем та
зменшують уміст вуглекислого газу в атмосфері. Деревина голонасінних – цінна сировина
для виготовлення меблів, будівельних матеріалів, паперу, декоративних виробів.
З хвої та живиці отримують різноманітні речовини, які застосовують у
парфумерії, кондитерській та медичній промисловості.
Папороті.
Плауни. Хвощі. Пристосувальні риси будови і процесів життєдіяльності.
Сьогодні ми повинні з’ясувати особливості будови і
життєдіяльності ще однієї групи рослин – плауни, хвощі, папороті.
Загальна
характеристика плаунів.
Чисельність плаунів до 1400
видів.
Плауни –
трав’янисті рослини, до 39 см. у висоту, тіневитривалі.
У їх
життєвому циклі переважає спорофіт.
Середовище
життя – хвойні ліси, заболочені луки, тропічні райони.
Вегетативне
тіло плаунів має листкостеблову будову (пагін, корінь).
Добре
розвинуті провідні та покривні тканини.
Стебло
дихотомічне, тобто вилчасто розгалужене. Стебло і гілочки вкриті маленькими
вузькими ланцетоподібними листочками з ворсинками на кінчиках.
Влітку на
верхівці спороносних гілок виростають 2 – 5 спороносних стробілів (шишок).
Стробіли утворюють особливі листочки – спорофіли, на яких розвиваються
спорангії зі спорами.
Серед плаунів
є рівноспоровими і різноспорові рослини.
Особливості розмноження плаунів.
Спора висипається зі стробіла, потрапляє в ґрунт. Через 5
– 7 років вона проростає, утворивши заросток (гаметофіт) – невеличку підземну
бульбочку. Таких бульбочок у ґрунті багато, але виживають лише ті які
зустрічаються з гіфами гриба. Гаметофіт продовжує розвиватися і аж через 12 -14
років на його тілі визрівають антеридії і архегонії. Сперматозоїд, потрапивши
до яйцеклітини, запліднює її. Із зародка розвивається молода рослина
(спорофіт). Повинно пройти не менше 20 років, поки виросте дорослий плаун. Ось
чому плауни розмножуються переважно вегетативно. У рівноспорових гаметофіт
однодомний, у різнозпорових – дводомний.
Клітина гаметофіту не мають хлорофілу, тому він живиться
сапрофітним способом.
Різноманітність плаунів.
Представники: плаун булавовидний, плаун колючий,
молодильник, плаунець-баранець. До червоної книги занесені плаун колючий і
плаун-баранець.
Пристосувальні риси будови і життєдіяльності плаунів до
умов існування.
•Поява
провідної та покривної тканини.
•Поява
пагона і кореня.
•Переважає у
життєвому циклі спорофіт.
•Вегетативне
розмноження.
1.Загальна
характеристика хвощів.
Чисельність хвощів близько – 30 видів.
Хвощі
трав’янисті рослини, до 40 см у висоту, стебло просякнуте кремнезом.
В їх
життєвому циклі переважає спорфіт.
Середовище
життя – можуть жити як у болотистих, так і в сухих місцях.
Спорофіт у
хвощів складається із горизонтального розташованого підземного стебла –
кореневища, від якого відходять тонкі, галузисті корені і членисті надземні
стебла. Бічні гілки кореневища здатні утворювати невеликі бульби з запасом
поживних речовин ( крохмалю). Стебло розчленоване на вузли і міжвузля.У вузлах розміщуються кільцями бічні гілочки.
Фотосинтез у хвощів здійснюється стеблом. Листки у хвощів відсутні, вони мають
вигляд рубців, які утворюють піхву, що прикриває вузол.
Хвощам
властивий вставний ріст (у вузлах) і верхівковий.
Крім
асиміляційних стебел (вегетативних літніх) у хвоща польового є ще нерозгалужені
спороносні пагони бурого кольору, на кінцях яких знаходяться стробіли
(утворюються спори).
Гаметофіт -
дводомний; після запліднення із зиготи розвивається зародок, який живе за
рахунок гаметофіту, поки не утворяться корені та надземні пагони.
Риси пристосованості до життя .
•Поява
кореневища;
•Вегетативне
розмноження;
•Вміст
кремнезему у вегетативному тілі;
•Здійснення
фотосинтезу в стеблах;
•Подвійний
ріст: вставний, верховий;
•Запас
поживних речовин у бульбах;
•Розвиток
зародка за рахунок гаметофіту;
Загальна характеристика папоротей.
Папороті представлені як трав’янистими і деревоподібними
формами (до 25м), так і епіфітними, які ростуть на стовбурах дерев. У життєвому
циклі переважає спорофіт. Листки великі, перисторозсічені. У молодому віці
листки зазвичай равликоподібні закручені й ростуть верхівкою, як пагони. Мають
особливу назву вайї. На нижній поверхні листка знаходяться коричневі горбочки –
соруси з розташованим в них спорангіями. У спорангіях утворюються гаплоїдні
спори.
Схема циклу розвитку папоротеподібних.
Різноманітність папоротей.
Папоротеподібні.
Різноспорові папоротіРівноспорові папороті
(салівія плауча,(щитник чоловічий,
марсилія чотирилиста,безщитник жіночий,
азола)орляк,
багатоніжка
звичайна)
Папороті висотою
до 40 метрів вимерли і під впливом різних факторів без доступу кисню
перетворилися на кам’яне вугілля. До червоної книги України занесені: вудсія
альпійська, адіантум венерине волосся, ключ-трава, сальвія плавуча.
Риси пристосовані до умов існування.
•Кореневище,
додаткові корені;
•Заросток,
наявність води для запліднення;
•Соруси на
нижній поверхні листка;
•Поява всіх
тканин рослинного організму;
•Перевага в
життєвому циклі спорофіта;
•Листки з
довгим черешком;
Відкладання органічних речовин про запас у кореневищі
Немає коментарів:
Дописати коментар